Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА (доповідач),
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Ігоря КУШНІРА, Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА,
за участі:
кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Віталія РАДЧЕНКА,
розглянувши питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Радченка Віталія Євгеновича здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
І. Джерела права та їх застосування.
Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Частиною першою статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) встановлено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
Статтею 28 Закону передбачено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше сім років.
Статтею 79 Закону встановлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24).
Пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.
Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.
Частинами першою та другою статті 83 Закону передбачено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення. Пунктами 1.3‒1.4 цього положення передбачено, що завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. Основні принципи кваліфікаційного оцінювання ‒ це автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
II. Інформація про кар’єру кандидата та його участь у конкурсі.
Радченко Віталій Євгенович, дата народження – ____________ року, громадянин України.
У 1998 році закінчив Донецький державний університет, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію спеціаліста.
Указом Президента України від 22 вересня 2005 року № 1308/2005 Радченка В.Є. строком на п’ять років призначено на посаду судді Сніжнянського міського суду Донецької області.
Постановою Верховної Ради України від 09 вересня 2010 року № 2512-VІ його обрано на посаду судді Сніжнянського міського суду Донецької області безстроково.
Указом Президента України від 14 лютого 2015 року № 82/2015 Радченка В.Є. переведено із Сніжнянського міського суду Донецької області на роботу на посаді судді Галицького районного суду міста Львова.
Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами, внесеними рішенням Комісії від 14 грудня 2023 року № 171/зп-23) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, з яких: в апеляційних судах із розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення – 425; в апеляційних судах із розгляду господарських справ – 58; в апеляційних судах із розгляду адміністративних справ – 67 (далі – Конкурс).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.
До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернувся Радченко В.Є. як особа, яка відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 28 Закону, тобто має стаж роботи на посаді судді не менше 5 років.
Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 48/ас-24 Радченка В.Є. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту», до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах Конкурсу допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Радченка В.Є.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 28 квітня 2025 року № 92/зп-25 затверджено Порядок проведення першої стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, а також визначено суди, які включаються до першої групи судів на першій стадії Конкурсу.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 липня 2025 року № 127/зп-25 визначено суди, які включаються до другої групи судів на першій стадії Конкурсу: Дніпровський апеляційний суд – 23 вакантні посади судді; Київський апеляційний суд – 45 вакантних посад суддів; Львівський апеляційний суд – 28 вакантних посад суддів; Миколаївський апеляційний суд – 21 вакантна посада судді; Одеський апеляційний суд – 23 вакантні посади судді; Харківський апеляційний суд – 47 вакантних посад суддів.
У визначений строк до Комісії із заявою про намір претендувати на посаду судді Львівського апеляційного суду звернувся Радченко В.Є.
Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року доповідачем за вказаним питанням визначено члена Комісії Пасічника А.В.
Пунктом 3 частини четвертої статті 79-3 Закону передбачено, що в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Громадська рада доброчесності (далі – ГРД) 31 березня 2026 року надіслала до Комісії висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Радченка В.Є. критеріям доброчесності та професійної етики.
Комісією у складі колегії 30 квітня 2026 року встановлено результати спеціальної перевірки Радченка В.Є., проведено співбесіду, досліджено матеріали досьє, зокрема висновок ГРД, усні та письмові пояснення, загальновідому та загальнодоступну інформацію стосовно кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.
Відповідно до рішення Комісії у складі колегії № 3 від 30 квітня 2026 року № 165/ас-26 за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Радченко В.Є. набрав 718,10 бала.
У рішенні обґрунтовано кількість набраних балів за результатами оцінювання відповідності кандидата за визначеними законом критеріями. За результатами складеного кваліфікаційного іспиту Радченко В.Є. набрав 361,1 бала; за критерієм особистої компетентності – 43,67 бала; за критерієм соціальної компетентності – 43,33 бала; за критеріями доброчесності та професійної етики – 270 балів.
Таким чином, під час проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Радченко В.Є. набрав 718,1 бала, що становить більше 75 відсотків суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
До початку засідання Комісії у пленарному складі 03 червня 2026 року надійшло рішення ГРД про скасування висновку і надання Комісії інформації. Зазначена інформація була предметом розгляду Комісією у складі колегії 30 квітня 2026 року.
ІІІ. Розгляд Комісією у пленарному складі питання про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями професійної етики та доброчесності.
Комісією у пленарному складі 03 червня 2026 року проведено співбесіду з кандидатом.
Дослідивши матеріали досьє кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Радченка В.Є., проаналізувавши письмові та усні пояснення кандидата, Комісія у пленарному складі висновує таке.
Стосовно справ про адміністративні правопорушення за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16 лютого 2021 року № 1231-IX доповнено статтю 38 КУпАП частиною шостою такого змісту: «Адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення».
Вказаний закон набрав чинності 17 березня 2021 року. Водночас до протоколів, складених до 17 березня 2021 року та які перебували на розгляді суду або надходили до суду після вказаної дати, застосовувався попередній тримісячний строк притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП. Зважаючи на це, справи за статтею 130 КУпАП з тримісячним строком притягнення до відповідальності могли розглядатись судами до 17 червня 2021 року. Після 17 червня 2021 року вже застосовувався однорічний строк притягнення до відповідальності.
Встановлено, що за період перебування кандидата на посаді судді Сніжнянського міського суду Донецької області та Галицького районного суду міста Львова до 17 червня 2021 року включно ним було розглянуто 277 справ за статтею 130 КУпАП. Водночас 22 справи було закрито у зв’язку зі спливом тримісячного строку притягнення до адміністративної відповідальності, які перебували в провадженні судді понад місяць, що становить близько 7,94% від загальної кількості розглянутих справ.
Таким чином, кандидатом неодноразово допускався тривалий розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП (керування транспортом у стані сп’яніння), що в підсумку призводило до їх закриття через сплив тримісячного строку притягнення до відповідальності.
На думку Комісії, особливої уваги потребують випадки, коли провадження у справі закривалося у короткий термін після закінчення зазначеного строку.
Зокрема, у справі № 461/7728/17 датою вчинення правопорушення є 06 листопада 2017 року, матеріали надійшли до суду 09 листопада 2017 року, а 09 лютого 2018 року суддя ухвалив рішення про закриття провадження у зв’язку зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності. Аналогічна ситуація у справі № 461/1236/18, де датою вчинення правопорушення є 17 лютого 2018 року, матеріали надійшли до суду 22 лютого 2018 року, а 22 травня 2018 року суддя ухвалив рішення про закриття провадження у справі у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Кандидат пояснив, що така практика мала місце у зв’язку з відсутністю в матеріалах судових справ відомостей про належне повідомлення осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності. Кандидат вказав, що відповідно до практики дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя обов’язок доказування належного повідомлення покладається на суд. Формального надсилання повістки недостатньо за відсутності підтвердження вручення або іншого належного способу повідомлення, що порушує принципи змагальності та рівності сторін, такі дії підривають довіру до суду та суперечать стандартам справедливого судочинства.
Водночас, як наголошує в рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов’язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов’язки. У рішенні «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
На думку поінформованого спостерігача, невмотивоване порушення строків розгляду цих справ та закриття проваджень сприяє безкарності порушників, породжує сумніви суспільства в чесності та непідкупності судових органів, негативно впливає на авторитет суду та є одним з найпоширеніших способів ухилення правопорушників від покарання за допомогою саме судді, що є ламанням принципу невідворотності покарання. Такі дії судді можуть видаватись навмисними і такими, що підривають довіру до суду.
Не надаючи оцінку судовим рішенням, Комісія відзначає, що відповідно до статей 6, 7 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року, суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику. Суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок.
Комісія беззастережно підтримує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, у частині того, що довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.
Комісія наголошує, що мети юридичної відповідальності не буде досягнуто, якщо особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, систематично не притягатимуться до адміністративної відповідальності через сплив строків накладення адміністративного стягнення.
Комісія також звертає увагу, що суди здебільшого прагнуть враховувати пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14, відповідно до якого суди повинні неухильно виконувати вимоги статті 268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення.
За таких обставин суддя фактично поставлений перед вибором – забезпечити досягнення в таких випадках мети юридичної відповідальності за наявності для цього відповідних підстав чи порушити право особи на ефективну участь у процесі стосовно неї, яке, як правило, включає не тільки право бути присутнім, але й слухати та стежити за провадженням. Особа також повинна мати можливість, серед іншого, пояснити свою версію подій, вказати на будь-які заяви, з якими вона не згодна, та інформувати про будь-які факти, що повинні бути висунуті на її захист.
Розглядаючи справи, де національні суди поставали перед подібним вибором, Європейський суд з прав людини в пункті 39 постанови у справі «KASTE AND MATHISEN v. NORWAY» (заяви № 18885/04, № 21166/04) відзначив: якби співобвинувачений міг би бути поставлений у положення, коли він або вона зможуть «заблокувати обвинувачення стосовно себе», не відповідаючи на запитання, то це могло б перешкодити дотриманню розумної вимоги щодо часу, що міститься в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зв’язку з цим Комісія додатково зазначає, що за усталеною практикою Страсбурського суду вирішальним є те, чи свідчать факти справи однозначно про те, що заявник був достатньо обізнаний про можливість здійснення прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у контексті конкретного провадження, порушеного проти нього, і чи може він вважатись таким, що відмовився від свого права з’являтися в суді (пункт 32 постанови у справі «STOYANOV v. BULGARIA», заява № 39206/07).
Комісія наголошує, що положення статті 256 КУпАП дають достатні підстави для твердження про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення є обізнаною про можливість здійснення прав, гарантованих КУпАП у контексті конкретного провадження, порушеного проти неї, та щодо самого провадження.
Таким чином, постаючи перед зазначеним вибором, суддя має забезпечити рівновагу між суспільним та приватним інтересом при вирішенні подібних справ та насамперед вжити всіх розумних заходів для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи і за необхідності відкласти розгляд відповідної справи в межах строків накладення адміністративного стягнення, не допустивши при цьому «штучного блокування» досягнення мети адміністративної відповідальності (за наявності для цього підстав), забезпечивши у такий спосіб ефективне відправлення судочинства.
Отже, неодноразові виклики особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою забезпечення її права «бути почутою», самі собою не можуть і не повинні розглядатись як допущення неефективного відправлення судочинства. Однак всі випадки, коли це призводить до звільнення особи від адміністративної відповідальності через сплив строків накладення адміністративного стягнення, мають бути оцінені Комісією під час встановлення відповідності судді критерію професійної етики з огляду на системність таких дій судді, навантаження судді, наявність фінансової та технічної можливості суду забезпечити повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи, а також на процесуальну поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (або її представника).
Не можна вважати допустимим порушення таких строків через зайнятість та відпустки судді, призначення судових засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, невжиття заходів з метою забезпечення належного повідомлення осіб, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків.
Комісією проаналізовано підстави закриття провадження в зазначених вище справах і встановлено, що справи надходили до суду у строки, достатні для організації забезпечення їх розгляду по суті. Водночас достатніх заходів щодо забезпечення належного повідомлення осіб про розгляд справи кандидатом у розумні строки забезпечено не було.
За таких обставин Комісія визнає зазначене порушення суттєвим, що є підставою для зниження кількості балів за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «Сумлінність».
Комісія у пленарному складі погоджується із висновком Комісії у складі колегії про те, що формальні та ненаполегливі дії судді щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, призвели до звільнення осіб від відповідальності.
Стосовно перебування кандидата за кордоном у 2022 та 2023 роках.
Відповідно до відомостей Державної прикордонної служби України з 20 серпня 2022 року до 01 вересня 2022 року і з 26 січня 2023 року до 10 лютого 2023 року кандидат перебував за кордоном (разом з дружиною і дочкою).
Кандидат пояснив, що у вказані періоди часу разом із сім’єю перебував у щорічній відпустці. Кандидат також зазначив, що ці подорожі відбулись до введення в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України від 23 січня 2023 року «Про деякі питання щодо перетину державного кордону України в умовах воєнного стану» (введено в дію Указом Президента України від 23.01.2023 № 27/2023). Тобто на той час виїзд за кордон у відпустку йому заборонений не був.
Комісія підкреслює, що наведені обставини, зокрема факт виїзду за кордон під час воєнного стану — самі собою не оцінюються Комісією через призму «істотності» чи «суттєвості», але це не означає, що вони не можуть бути оцінені через призму сукупності несуттєвих обставин, які можуть мати своїм наслідком зменшення балів з огляду на таке.
Отже, під час закритого обговорення Комісією у складі колегії вирішено зменшити бали кандидата за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» критеріїв професійної етики та доброчесності на 15 балів.
Комісія у пленарному складі погоджується із висновком Комісії у складі колегії про те, що, хоча виїзди за кордон у серпні – вересні 2022 року та січні – лютому 2023 року формально не суперечили на той момент нормативним обмеженням, у воєнний період судді як представнику судової влади належить діяти з урахуванням високої моральної відповідальності перед суспільством, утримуючись від дій, які можуть бути сприйняті громадськістю як недоречні або несумісні зі статусом судді. Виїзд у відпустку за межі країни під час масових обмежень на виїзд для інших громадян та в умовах активних бойових дій, навіть з дотриманням формальних вимог, підриває довіру до судової влади.
Водночас Комісія у пленарному складі вважає, що зазначені обставини не свідчать про істотну невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності.
Стосовно інших обставин, зазначених ГРД, на переконання Комісії, кандидат надав обґрунтовані, чіткі та достатні пояснення.
Отже, Комісія у пленарному складі погоджується з висновками, викладеними в рішенні Комісії у складі колегії, щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.
Відповідно до пункту 124 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23 зі змінами; далі – Регламент), рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідність судді займаній посаді), за наявності висновку ГРД, приймається Комісією у пленарному складі згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону.
Абзацом другим пункту 124 Регламенту встановлено, що у разі надання Комісії ГРД рішення про скасування висновку до моменту його розгляду Комісією у пленарному складі питання щодо набрання чинності рішенням про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (відповідності судді займаній посаді) розглядається Комісією відповідно до абзацу першого пункту 101 Регламенту, згідно з яким рішення Комісії у пленарному складі ухвалюється більшістю від установленого Законом складу Комісії.
За результатами голосування під час закритого обговорення за відповідними показниками Комісія у пленарному складі дійшла висновку, що кандидат підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями доброчесності та професійної етики.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно
вирішила:
визнати Радченка Віталія Євгеновича таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Головуючий Андрій ПАСІЧНИК
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС
Людмила ВОЛКОВА
Віталій ГАЦЕЛЮК
Ярослав ДУХ
Роман КИДИСЮК
Надія КОБЕЦЬКА
Олег КОЛІУШ
Ігор КУШНІР
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ
Руслан МЕЛЬНИК
Олексій ОМЕЛЬЯН
Роман САБОДАШ
Руслан СИДОРОВИЧ
Сергій ЧУМАК
