Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА (доповідач),
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Ігоря КУШНІРА, Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА, Галини ШЕВЧУК,
за участі:
кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Вікторії КОРЕЦЬКОЇ,
представника Громадської ради доброчесності Лілії СЕКЕЛИК,
розглянувши питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Корецької Вікторії Віталіївни здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
I. Джерела права та їх застосування.
Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Частиною першою статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) встановлено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
Статтею 28 Закону передбачено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше сім років.
Статтею 79 Закону встановлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24).
Пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.
Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.
Частинами першою та другою статті 83 Закону передбачено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення. Пунктами 1.3‒1.4 цього положення передбачено, що завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. Основні принципи кваліфікаційного оцінювання ‒ це автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
II. Інформація про кар’єру кандидата та його участь у конкурсі.
Корецька Вікторія Віталіївна, дата народження – _______________ року, громадянка України.
У 2002 році закінчила Львівський національний університет імені Івана Франка, отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію спеціаліста.
У 2005 році закінчила Одеську національну юридичну академію, отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію магістра.
У 2021 році закінчила заклад вищої освіти «Львівський університет бізнесу та права», захистила дисертацію за спеціальністю «Судоустрій; прокуратура та адвокатура» та здобула науковий ступінь кандидата юридичних наук.
Указом Президента України від 07 грудня 2009 року № 1016/2009 Корецьку В.В. призначено на посаду судді Ківерцівського районного суду Волинської області на 5 років.
Постановою Верховної Ради України від 21 травня 2015 року № 479-VIII Корецьку В.В. обрано на посаду судді Ківерцівського районного суду Волинської області безстроково.
Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами, внесеними рішенням Комісії від 14 грудня 2023 року № 171/зп-23) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, з яких: в апеляційних судах із розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення – 425; в апеляційних судах із розгляду господарських справ – 58; в апеляційних судах із розгляду адміністративних справ – 67 (далі – Конкурс).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.
До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернулась Корецька В.В. як особа, яка відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 28 Закону, тобто має стаж роботи на посаді судді не менше 5 років.
Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 1/ас-24 Корецьку В.В. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту», до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах Конкурсу допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Корецьку В.В.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 28 квітня 2025 року № 92/зп-25 затверджено Порядок проведення першої стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, а також визначено суди, які включаються до першої групи судів на першій стадії Конкурсу.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 липня 2025 року № 127/зп-25 визначено суди, які включаються до другої групи судів на першій стадії Конкурсу: Дніпровський апеляційний суд – 23 вакантні посади судді; Київський апеляційний суд – 45 вакантних посад суддів; Львівський апеляційний суд – 28 вакантних посад суддів; Миколаївський апеляційний суд – 21 вакантна посада судді; Одеський апеляційний суд – 23 вакантні посади судді; Харківський апеляційний суд – 47 вакантних посад суддів.
У визначений строк до Комісії із заявою про намір претендувати на посаду судді Львівського апеляційного суду звернулась Корецька В.В.
Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року доповідачем за вказаним питанням визначено члена Комісії Пасічника А.В.
Пунктом 3 частини четвертої статті 79-3 Закону передбачено, що в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.
ГРД 10 листопада 2026 року надіслала до Комісії висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Корецької В.В. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 07 листопада 2026 року.
На спростування висновку ГРД кандидатом Корецькою В.В. надано пояснення.
Комісією у складі колегії 19 березня 2026 року встановлено результати спеціальної перевірки Корецької В.В., проведено співбесіду, досліджено матеріали досьє, зокрема висновок ГРД, усні та письмові пояснення, загальновідому та загальнодоступну інформацію стосовно кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.
Відповідно до рішення Комісії у складі колегії № 3 від 19 березня 2026 року № 88/ас-26 за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Корецька В.В. набрала 686,13 бала.
У рішенні обґрунтовано кількість набраних балів за результатами оцінювання відповідності судді за визначеними законом критеріями. За результатами складеного кваліфікаційного іспиту Корецька В.В. набрала 338,8 бала; за критерієм особистої компетентності – 37,66 бала; за критерієм соціальної компетентності – 39,67 бала; за критеріями доброчесності та професійної етики – 270 балів.
Таким чином, під час проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Корецька В.В. набрала 686,13 бала, що становить більше 75 відсотків суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
III. Зміст висновку Громадської ради доброчесності.
ГРД 07 листопада 2025 року затвердила висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Корецької В.В. критеріям доброчесності та професійної етики.
Підставами для висновку стало таке.
Кандидат імовірно порушила академічну доброчесність. Її дисертація відсутня у відкритому доступі, а аналіз наявних матеріалів (разом із роботою її чоловіка, який захищався одночасно з тими ж науковим керівником і опонентами) виявив імовірні порушення академічної доброчесності.
Так, стаття чоловіка кандидата не могла бути опублікована у Віснику Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (далі – Вісник) за 2018 рік через невідповідність дат (він вказав посаду, яку отримав лише у 2019 році), що свідчить про пізніше додавання матеріалів. Це ставить під сумнів і публікацію кандидата, оскільки обидві статті взаємопов’язані. Усе це вказує на свідоме внесення недостовірних даних і академічну недоброчесність.
Кандидат у своїх поясненнях повідомила, що її стаття дійсно була опублікована у 2018 році, що підтверджується друкованим примірником вказаного вісника та офіційним листом університету. Вона наголосила, що електронні архіви можуть містити технічні помилки і не є надійним доказом дати публікації, а відповідальність за їх ведення несе заклад освіти, а не автор. Жодні уповноважені органи не встановили порушень, а твердження про академічну недоброчесність є необґрунтованими.
ГРД також повідомила, що частина апробаційних публікацій, зазначених у дисертації кандидата, фактично належить іншому автору, однак у різних документах вона приписує їх то собі, то у співавторстві, то своєму чоловіку. Це свідчить про можливе привласнення чужих наукових результатів. Додатково ГРД повідомляє про численні ознаки плагіату (зокрема, запозичення з робіт наукового керівника) та наявність недостовірних посилань у списку використаних джерел. У сукупності це розцінюється як прояви академічної недоброчесності.
Кандидат у поясненнях заперечила всі звинувачення в академічній недоброчесності, пояснюючи, що розбіжності між анотацією та переліком публікацій мають технічний характер і пов’язані з різним рівнем деталізації. Вона стверджує, що всі зазначені праці є її власними або виконані у співавторстві з належним зазначенням авторів, без привласнення чужих результатів.
Кандидат також наголошує, що звинувачення у плагіаті є безпідставними, оскільки збіги стосуються нормативних текстів або усталених наукових формулювань, які не є об’єктами авторського права, а всі запозичення супроводжуються посиланнями. Вона підкреслює, що дисертація пройшла офіційну перевірку на плагіат, була допущена до захисту і затверджена уповноваженими органами. Щодо недостовірних джерел кандидат пояснює, що список літератури включає всі опрацьовані праці, навіть без прямого цитування, що відповідає науковим стандартам. Кандидат вважає висновки ГРД необґрунтованими, заснованими на припущеннях і такими, що не доведені належними доказами, що підтверджується листом ректора Львівського університету бізнесу та права Ф. Горбоноса, відповідно до якого жодних порушень академічної доброчесності, як при написанні дисертації, так і при її захисті встановлено не було.
ГРД вказує, що в постанові від 06 квітня 2020 року (справа № 158/475/20) суддя, визнавши водія винним за статтею 124 та частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), звільнила його від відповідальності та передала на поруки, пославшись на «перше порушення» і позитивну характеристику. Водночас цей водій уже притягався до відповідальності раніше та мав судимість, що суперечить висновкам суду.
Також наведено інші подібні рішення (№№ 158/1786/19, 158/1197/19, 158/835/19, 158/3389/17, 158/835/19). Це, на думку ГРД, свідчить про системне звільнення порушників від відповідальності без належного обґрунтування і викликає сумніви в доброчесності судді.
Корецька В.В. пояснила, що у справі № 158/475/20 вона виходила виключно з матеріалів, наданих суду, які не містили відомостей про попередні притягнення чи судимість особи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини суд не має права самостійно шукати додаткові докази чи виходити за межі обвинувачення, оскільки це порушує принципи справедливого суду (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стосовно передання на поруки у справах за статтею 130 КУпАП кандидат вказує, що таких рішень було лише чотири (справи №№ 158/3389/17, 158/1786/19, 158/1197/19, 158/835/19) і вони ухвалені відповідно до чинної на той час статті 21 КУпАП із урахуванням характеристик осіб та їхніх обставин.
ГРД також зазначає, що кандидат без поважних причин порушувала розумні строки розгляду справ за статтями 124 та 130 КУпАП, що призвело до закриття справ і уникнення порушниками покарання. ГРД зауважує, що недотримання строків суперечить принципу розумного строку розгляду справи (Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 17.10.2014 № 11) та порушує статтю 55 Конституції України, підриває ефективність правосуддя і авторитет суду.
Кандидат пояснила, що в період з 2011 року до листопада 2025 року нею розглянуто 13 701 справу, з них 2 663 – про адміністративні правопорушення, включно з 529 справами за статтею 130 КУпАП.
Через фактичну нестачу суддів (2012–2020 роки – лише 2 судді з 5 згідно зі штатним розписом) навантаження на кандидата було найбільшим в області. Усі провадження розглядалися в законні строки, а відкладення відбувалися для забезпечення права на захист та дотримання принципів справедливого суду.
Справи, які ГРД зазначає як «закриті через строки» (11 справ за статтею 130 КУпАП), були закриті з дотриманням чинного на той час законодавства (стаття 38 КУпАП).
Законодавчі зміни від 16 березня 2021 року (набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху») збільшили строки розгляду справ за статтею 130 КУпАП до одного року, усунувши таким чином ризики затягування процесу. На думку кандидата, твердження ГРД про «безпідставне закриття справ» не відповідають фактичним обставинам і чинному на момент розгляду справи законодавству.
ГРД також звертає увагу на таке. Відповідно до постанови Ківерцівського районного суду Волинської області у справі № 570/368/19 від 15 квітня 2019 року ОСОБА_1 вдруге протягом року керував автомобілем у стані сп’яніння. Кандидат визнала особу винною, проте закрила провадження, посилаючись на закінчення строків (стаття 38 КУпАП). Фактично порушення відбулося 16 січня 2019 року, а постанова ухвалена 15 квітня 2019 року, тобто в межах встановлених строків розгляду.
Через місяць після згаданої постанови водій спричинив смертельний наїзд на велосипедиста (справа № 158/1830/19), що теж розглядала кандидат. Водія було засуджено до 5 років позбавлення волі, але звільнено від відбування покарання та не позбавлено права керування транспортними засобами. Постановою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року скасовано зазначений вирок, вказавши, що покарання було надто м’яким і не забезпечило запобігання вчинення нових правопорушень.
Ці обставини, на думку ГРД, свідчать про серйозні сумніви в чесності та сумлінності кандидата, яка фактично сприяла уникненню відповідальності особою, що скоїла тяжкі адміністративні та кримінальні правопорушення, що ГРД розцінює як підставу для висновку про недоброчесність.
Кандидат пояснила, що у справі № 158/1830/19 щодо ОСОБА_1 потерпілі, допитані у присутності захисника, зазначили, що претензій до обвинуваченого не мають, оскільки шкоду повністю відшкодовано, зокрема через договори про матеріальну і моральну компенсацію, відкрито депозитні рахунки та придбано житло для потерпілого.
Суд визнав винним ОСОБА_1, але звільнив від відбування покарання з максимальним іспитовим строком, не застосувавши додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 грудня 2018 року він уже був позбавлений цього права за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
Рішення прийнято з урахуванням пункту 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України щодо злочинів проти безпеки дорожнього руху.
Кандидат зазначає, що апеляційна інстанція підтвердила вирок без змін ухвалою Рівненського апеляційного суду від 24 червня 2020 року.
Отже, суд, на думку кандидата, дотримався принципів верховенства права, врахував відшкодування збитків та правомірно обмежив додаткове покарання відповідно до чинного законодавства.
Згідно з декларацією родинних зв’язків за 2017–2021 роки ІНФОРМАЦІЯ_1 Корецької В.В. з 14 березня 2019 року до 23 липня 2020 року працював ІНФОРМАЦІЯ_2, проте у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), судді та ІНФОРМАЦІЯ_3 за 2019 рік відсутні відомості про житло за місцем роботи.
Невідображення в декларації місця проживання ІНФОРМАЦІЯ_4 викликає обґрунтовані сумніви щодо доброчесності кандидата та її відповідності критерію чесності.
Кандидат пояснила, що у вказаний період ІНФОРМАЦІЯ_5 житлового приміщення не орендував, оскільки проживав безоплатно у знайомих за різними адресами, що підтверджується відповідними заявами, долученими до суддівського досьє. У зазначених осіб він не проживав понад 183 дні, тому інформація про житло не підлягала декларуванню.
Зокрема Корецькою В.В. у звітний період у деклараціях було зазначено місце реєстрації ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу IV Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки відомості про зареєстроване місце проживання зазначаються станом на кінець звітного періоду.
У висновку ГРД зазначено (редакція від 24 червня 2019 року) про відсутність у декларації Корецької В.В. за 2016 рік інформації про будинок площею 188,2 кв.м у селі Струмівка Луцького району Волинської області, власником якого є батько судді ОСОБА_2. У деклараціях за 2017–2018 роки суддя вказала право користування будинком з 17 червня 2016 року.
У деклараціях за 2017–2021 роки не зазначено вартості будинку, хоча згідно з договором від 03 серпня 2015 року вона становила 1 000 000 грн (5313,5 грн за кв. м), тоді як ринкова ціна аналогічних будинків у котеджному містечку «ІНФОРМАЦІЯ_7» становила понад 2 000 000 грн (11 621 грн за кв.м), що створює ознаки заниження вартості цього майна.
Кандидат пояснила, що дійсно 03 серпня 2015 року укладено договір № с-35 між її батьком ОСОБА_2 та ПП «Будівельна компанія інвестор» на будівництво житлового будинку в селі Струмівка Луцького району Волинської області терміном на два роки. Вартість будинку за договором становила 1 000 000 грн, сплачена у 2015–2016 роках регулярними платежами. Будинок введено в експлуатацію у 2016 році, ОСОБА_2 набув право власності 17 червня 2016 року.
Ціна об’єкту формувалась із того, що ділянка була вільною від забудови, без підведених комунікацій, будівництво тривало два роки, що створювало ризики для власника (замовника). Припущення ГРД щодо заниження вартості не підкріплені розрахунками чи експертними висновками.
Корецька В.В. зазначила, що її сім’я вселилася до будинку лише 31 грудня 2017 року, тому внесла інформацію про користування ним у декларацію не за 2016 рік, а за 2017 рік відповідно до вимог Закону України «Про запобігання корупції».
У висновку ГРД також йдеться про таке. 30 травня 2020 року кандидат з чоловіком набули у спільну власність земельну ділянку площею 782 кв.м у селі Струмівка Луцького району Волинської області, вартістю 27 872 грн. Ділянка розміщена в котеджному містечку «ІНФОРМАЦІЯ_8». Для порівняння, 22 липня 2016 року батько кандидата придбав поруч земельну ділянку площею 900 кв.м за 59 562 грн у котеджному містечку «ІНФОРМАЦІЯ_9», де розташований будинок площею 188,2 кв.м. Таким чином, ціна 100 кв.м другої ділянки майже вдвічі менша.
Крім того, 16 червня 2021 року кандидат з чоловіком набули ще одну земельну ділянку площею 1 650 кв.м у селі Струмівка вартістю 35 872 грн, що також виглядає занизькою для цієї місцевості.
ГРД зазначає, що заниження вартості ліквідного майна створює обґрунтовані сумніви в доброчесності кандидата та може свідчити про невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики.
Такі дії викликають обґрунтовані сумніви щодо доброчесності кандидата, оскільки можуть свідчити про приховування активів чи джерел їх походження та порушують суспільну довіру. Заниження вартості придбаного майна в декларації є проявом недоброчесної поведінки, що підриває авторитет правосуддя та суперечить стандартам професійної етики судді.
Кандидат у своїх письмових поясненнях зазначила, що вартість цих земельних ділянок на момент їх придбання була ринковою (на підставі офіційної експертної оцінки), що підтверджується інформацією, зазначеною в договорах, та з урахуванням їх місце знаходження, конфігурації, площі та відсутності інженерних мереж та доріг. Наразі забудовником розроблено проєкт забудови котеджного містечка, до якого входять і вказані земельні ділянки, здійснено облаштування певних комунікацій, прокладено дорогу, внаслідок чого ринкова вартість зазначених ділянок суттєво збільшилась.
ГРД зазначає, що відповідно до майнової декларації за 2021 рік, окрім землі в селі Струмівка (у спільній власності), чоловіком кандидата придбано ще чотири земельні ділянки (згідно з даними з YouControl).
08 квітня та 09 вересня 2021 року придбано дві межуючі земельні ділянки (500 кв.м кожна) у селі Соловичі Турійського району Волинської області вартістю 13 120 грн та 14 015 грн. Вони розташовані неподалік від мальовничого озера Велище, тому така ціна виглядає явно заниженою.
25 червня 2021 року придбано ділянку площею 2 000 кв.м у селі Гаразджа Луцького району Волинської області вартістю 38 723 грн, що відповідно до даних спеціалізованих сайтів значно нижче вартості земельних ділянок у цьому населеному пункті.
16 грудня 2021 року придбано ділянку площею 1 913 кв.м у селі Дмитрівка Бучанського району Київської області вартістю 697 250 грн.
У селі Дмитрівка розташоване так зване «прокурорське містечко». За інформацією, наявною на вебсайті з продажу нерухомості, вартість земельних ділянок у цьому селі є значно вищою за заявлену.
Кандидат пояснила, що зазначені земельні ділянки придбано за ринковою вартістю (на підставі офіційної експертної оцінки на момент їх набуття), що підтверджується інформацією, зазначеною в договорах, та із урахуванням їх місцезнаходження, конфігурації, площі, відсутності інженерних мереж та доріг.
ГРД зазначає, що на сайті агентства нерухомості «ЛУН» наявна інформація стосовно котеджного містечка «ІНФОРМАЦІЯ_10» у селі Струмівка Волинської області, де розташована ділянка, належна кандидату. Як свідчать дані аерообльоту влітку 2021 року, розміщені на сайті агентства нерухомості «ЛУН», на чотирьох земельних ділянках, одна з яких перебуває у власності кандидата з 30 травня 2020 року, вже розпочато будівництво.
Водночас у декларації кандидата за 2021 рік інформація про обʼєкти незавершеного будівництва відсутня. Як свідчить розпланування котеджного містечка «ІНФОРМАЦІЯ_11», розміщене на сайті забудовника ПП «БК Інвестор», на земельній ділянці, що належить кандидату, заплановано будівництво приватного будинку.
Кандидат у своїх поясненнях відповіла, що зазначена земельна ділянка продана. У період перебування вказаної ділянки у її власності будівництво на ній не здійснювалось, будь-які об’єкти незавершеного будівництва були відсутні.
Водночас з наданого ГРД аерообльотного знімку не вбачається, що саме зазначена земельна ділянка перебувала у власності сім’ї кандидата, вказане, на думку кандидата, є лише припущенням, яке не доведено жодним належним доказом.
Кандидат зазначає, що вказаний знімок, висвітлений у висновку ГРД, поширено із мережі «Інтернет», що не є достовірним джерелом, яке підтверджує наявність на земельній ділянці об’єкту незавершеного будівництва та спростовується договором купівлі-продажу саме земельної ділянки, а не об’єкту незавершеного будівництва.
Отже, на думку кандидата, зазначені твердження у висновку ГРД ґрунтуються виключно на припущеннях, непідтверджених жодними розрахунками, висновками експертів та/або спеціалістів у цій галузі щодо ринкової вартості на момент придбання земельних ділянок.
ГРД також указує на таке. Відповідно до статті 138 Закону та наказу Державної судової адміністрації України від 22 грудня 2017 року № 1122 службове житло надається як державна підтримка суддів, які дійсно потребують соціального забезпечення або перебувають у складних житлових чи фінансових обставинах. Так, кандидат отримала право користування службовою квартирою з 13 листопада 2015 року.
Водночас у її сім’ї наявне право користування житловим будинком площею 188 кв.м у селі Струмівка Луцького району Волинської області. Таким чином, ГРД вважає, що кандидат не потребувала службового житла.
Кандидат повідомила, що дійсно на підставі рішення виконавчого комітету Ківерцівської міської ради від 13 листопада 2015 року № 132 їй було надано в користування квартиру № __ у житловому будинку АДРЕСА_1 в місті Ківерцях як службове житло, що також підтверджується ордером на жиле приміщення.
Кандидат також зазначає, що за її власною ініціативою, на підставі її заяви, рішенням виконавчого комітету Ківерцівської міської ради від 16 жовтня 2019 року № 114 було відмінено рішення виконкому міської ради від 13 листопада 2015 року № 132 «Про надання квартири громадянці Корецькій Вікторії Віталіївні».
Отже, на думку кандидата, отримання службового житла не є проявом недоброчесності. Службове житло було отримано та повернено органу місцевого самоврядування відповідно до норм законодавства.
ГРД також зазначає про можливі ознаки конфлікту інтересів у судді Корецької В.В. у зв’язку з розглядом справ за участю ОСОБА_3 (батька секретаря суду ОСОБА_4). Зокрема, у справах № 158/247/20 та № 158/536/20 інший суддя заявив самовідвід через товариські відносини, після чого справу № 158/536/20 розглянула Корецька В.В. і 15 квітня 2020 року закрила її за статтею 38 КУпАП у зв’язку із закінченням строків.
У справі № 158/791/20 кандидат, спочатку не заявила самовідвід, обмежившись поверненням матеріалів на доопрацювання, і лише при повторному розгляді заявила його. ГРД вважає, що такі дії свідчать про недотримання вимог щодо уникнення конфлікту інтересів і принципу безсторонності.
Кандидат пояснила, що 24 червня 2020 року ОСОБА_4 дійсно призначено на посаду секретаря суду Ківерцівського районного суду Волинської області за переведенням із Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області. Тобто, станом на момент ухвалення вказаних рішень ОСОБА_4 не працював у Ківерцівському районному суді Волинської області.
Надалі у зазначеній справі 24 червня 2020 року кандидатом було заявлено самовідвід відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики, оскільки до початку судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 є батьком секретаря Ківерцівського районного суду Волинської області ОСОБА_4.
Таким чином, лише після того, як ОСОБА_4 призначено на посаду секретаря Ківерцівського районного суду Волинської області та виник конфлікт інтересів, кандидат заявила про самовідвід.
У справі № 158/1329/24 кандидатом, як і всіма іншими суддями Ківерцівського районного суду Волинської області, також було заявлено самовідвід, оскільки обвинуваченим у кримінальному провадженні був ОСОБА_3, який є батьком помічника судді Ківерцівського районного суду Волинської області ОСОБА_4.
Додатково ГРД надала Комісії інформацію, яка сама собою не стала підставою для висновку, але, на думку ГРД, потребує пояснення від кандидата.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року № 69 виїзд суддів за межі України був заборонений, проте кандидат у 2023 році тричі перетнула польський та словацький кордони. Так, 29 жовтня 2023 року кандидат перетнула польський кордон, а 07 листопада 2023 року подружжя повернулося в Україну.
З огляду на ІНФОРМАЦІЯ_12, на думку ГРД, потребують пояснень кандидата підстави перебування її чоловіка поза межами території України під час виконання своїх конституційних обов’язків та причина виїзду до Польщі самої Корецької В.В.
Кандидат пояснила, що у 2023 році перетинала кордон з метою супроводу дітей ІНФОРМАЦІЯ_13 та ІНФОРМАЦІЯ_14 року народження, які на той момент навчалися в Словаччині. Чоловік кандидата на момент перетину кордону не був мобілізований та займався волонтерською діяльністю.
IV. Розгляд Комісією у пленарному складі питання про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями професійної етики та доброчесності.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Комісією у пленарному складі 18 травня 2026 року проведено співбесіду з кандидатом.
Дослідивши матеріали досьє кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Корецької В.В., зокрема висновок ГРД, проаналізувавши письмові та усні пояснення кандидата, Комісія у пленарному складі висновує таке.
Стосовно декларування кандидатом видатків та правочинів.
У розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації за 2021 рік кандидатом задекларовано 2 правочини, здійснені 16 грудня 2021 року щодо набуття нерухомого майна вартістю 697 250 грн та 11 серпня 2021 року щодо набуття транспортного засобу вартістю 110 550 грн.
Комісією встановлено, що вказані вище правочини вчинені чоловіком Корецької В.В., що підтверджено кандидатом під час співбесіди.
Водночас аналіз вимог законодавства дає підстави для висновку про відсутність обов’язку декларування зазначених правочинів.
Так, відповідно до пункту 10 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості про видатки, а також будь-які інші правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб’єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов’язання, які зазначені у пунктах 2–9 частини першої цієї статті.
Такі відомості зазначаються в разі, якщо розмір відповідного видатку перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня звітного року; до таких відомостей включаються дані про вид правочину, його предмет.
Таким чином, розділ 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації стосується саме правочинів, вчинених особисто суб’єктом декларування, а не членами його сім’ї.
Отже, у разі якщо зазначені правочини були вчинені членом сім’ї кандидата, обов’язок їх відображення в розділі 14 декларації у кандидата відсутній.
Крім того, відповідно до вимог фінансового контролю, декларуванню підлягають лише ті видатки або правочини, розмір яких перевищує 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на момент вчинення правочину. Станом на 2021 рік цей поріг становив 113 500 грн.
З огляду на це правочин від 11 серпня 2021 року щодо набуття транспортного засобу вартістю 110 550 грн, хоча і наближений до встановленого порогу, у відповідний період не перевищував визначеного законом мінімального значення, а тому взагалі не підлягав декларуванню.
Комісія у складі колегії не знайшла підстав вважати таку поведінку умисною, проте виявлення кандидатом недбалості під час заповнення декларації Комісія розцінює як підставу для зменшення балів кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «сумлінність».
Комісія у пленарному складі погоджується із висновком Комісії у складі колегії про те, що, хоча зазначені недоліки й не свідчать про декларування кандидатом недостовірних відомостей або намагання ввести в оману, однак демонструють певну неуважність, недбалість та недостатню відповідальність.
Стосовно відображення кандидатом майнового стану її сім’ї у 2024 році.
Під час дослідження матеріалів досьє кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Корецької В.В. Комісією у складі колегії також встановлено таке.
Згідно з відомостями декларації кандидата за 2024 рік сукупний неоподаткований дохід подружжя у звітному періоді становив 4 200 765 грн, з яких 1 298 335 – заробітна плата за основним місцем роботи кандидата. Сукупні видатки відповідно до наданих кандидатом пояснень становили 1 760 000 грн (500 000 грн – внесок кандидата та її чоловіка у статутний капітал, та 1 260 000 грн – видатки на купівлю 30 000 євро).
Таким чином, кандидат зазначає, що для проживання сім’ї на рік залишилось 2 440 765 грн.
Водночас у вказаних розрахунках кандидатом не враховано видатків на погашення фінансових зобов’язань, задекларованих у 2023 році та невідображених у 2024 році.
Сукупний розмір фінансових зобов’язань сім’ї кандидата на кінець 2023 року становив 1 920 168 грн.
У своїх розрахунках кандидат зазначала суму неоподаткованого доходу, тому вказаний вище розрахований залишок після оподаткування і відрахування сум фінансових зобов’язань зменшився на 1 920 168 грн (фінансові зобов’язання, погашені у 2024 році) та 253 175 грн (податок 19,5% від заробітної плати – 1 298 335 грн) і становить: 2 440 765 - 1 920 168 - 253 175 = 267 422 грн.
Відповідно до інформації Державної служби статистики, розміщеної на порталі відкритих даних, витрати населення в розрахунку на одну особу у 2021 році у Волинській області становили 92 286 грн, що в перерахунку на чотирьох осіб (кандидат, її чоловік та двоє дітей) становить 369 144 грн.
Таким чином, орієнтовні витрати родини кандидата згідно з інформацією Державної служби статистики, розміщеної на порталі відкритих даних, у 2024 році становили понад 369 144 грн, натомість орієнтовний задекларований оподаткований дохід становив 267 422 грн.
З наведеного висновується, що у 2024 році доходи родини кандидата не співвідносились із середнім рівнем витрат населення у Волинській області відповідно до даних Державної служби статистики.
Тому задекларовані кандидатом доходи у 2024 році у поєднанні з рівнем витрат її родини, необхідних для забезпечення потреб життєдіяльності, викликають обґрунтовані сумніви в достовірності поданої інформації. Така невідповідність породжує ризик існування прихованих доходів або інших джерел фінансування, невідображених у деклараціях.
Національне агентство з питань запобігання корупції (далі – Національне агентство) виснувало: якщо Національним агентством попередньо не встановлено фактів порушення антикорупційного законодавства, це не є перешкодою для інших органів встановити такі факти в межах здійснюваних ними процедур. Чинним законодавством передбачено повноваження інших суб’єктів публічного права щодо перевірки факту подання кандидатами на відповідну посаду судді декларацій та відомостей, що містяться в них (пункт 1.2 Роз’яснення № 9 від 01 жовтня 2021 року).
Водночас Національне агентство окремо наголошує, що висновки, у яких не зафіксовано факту порушення особою вимог, заборон чи обмежень, встановлених законом, можуть враховуватись суб’єктами, які проводять відповідні процедури, за умови, якщо в таких суб’єктів (органів, комісій тощо) відсутні додаткові відомості та/або документи, які не були предметом аналізу під час підготовки Національним агентством зазначених висновків.
Вказана позиція також підтверджується рішенням Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі № 990/99/24 щодо оскарження рішення Комісії. Верховний Суд виснував, що в межах процедури оцінювання кандидата на посаду судді не реалізуються повноваження антикорупційного чи правоохоронного органу, не здійснюється перевірка висновків цих органів, однак Комісією надається їм оцінка в контексті здійснення своїх повноважень щодо перевірки відповідності кандидата вимогам і стандартам професійної етики та доброчесності в сукупності з іншою інформацією, яка є в суддівському досьє, та поясненнями кандидата на посаду судді щодо такої інформації.
У діях судді, який має бути прикладом дотримання закону та моральних стандартів, навіть поодинокі прояви непрозорості у фінансових питаннях здатні підірвати суспільну довіру до судової влади загалом. З огляду на це Комісія дійшла висновку, що наведені факти є підставою для зменшення оцінки кандидата за показником «відповідність рівня життя задекларованим доходам» на 15 балів.
Комісія у пленарному складі погоджується із висновком Комісії у складі колегії про те, що підтримання високих стандартів поведінки вимагає від кандидата на посаду судді неухильного дотримання закону та відповідального ставлення до декларування. Незважаючи на те, що окремі виявлені помилки не оцінюються Комісією як істотні чи суттєві, їх сукупність вказує на недостатню уважність та скрупульозність при заповненні офіційних документів.
Як вже відзначала Комісія у своїх рішеннях, доброчесність судді є наріжним каменем довіри до суду. Вона передбачає не лише чесність у прийнятті рішень, але й прозорість у фінансових питаннях, відсутність сумнівів щодо походження майна та статків, що є проявом «найвищого ступеня довіри» для суддів, особливо тих, хто претендує на посаду в апеляційному суді.
Водночас Комісія у пленарному складі вважає, що зазначені обставини не свідчать про істотну невідповідність показникам професійної етики та доброчесності.
Стосовно інших обставин, зазначених у висновку ГРД, на переконання Комісії, кандидат надала обґрунтовані, чіткі та достатні пояснення.
Отже, Комісія у пленарному складі погоджується з висновками, викладеними в рішенні Комісії у складі колегії, щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.
За результатами голосування під час закритого обговорення за відповідними показниками Комісія у пленарному складі дійшла висновку, що кандидат підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями доброчесності та професійної етики.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно
вирішила:
визнати Корецьку Вікторію Віталіївну такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Головуючий Андрій ПАСІЧНИК
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС
Роман КИДИСЮК
Надія КОБЕЦЬКА
Ігор КУШНІР
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ
Олексій ОМЕЛЬЯН
Роман САБОДАШ
Руслан СИДОРОВИЧ
Сергій ЧУМАК
Галина ШЕВЧУК
