X

69/ко-24

Назва документа: 
Рішення
Дата створення документа: 
18.03.2024
Дата надходження документа: 
18.03.2024
Джерело інформації: 
Вища кваліфікаційна комісія суддів України
Галузь: 
Суддівське врядування
Тип, носій: 
Текстовий документ
Вид документа: 
Рішення
Форма зберігання: 
Паперова
Місце зберігання: 
Вища кваліфікаційна комісія суддів України
Вища кваліфікаційна комісія суддів України
Рішення
18.03.2024
69/ко-24
Про розгляд питання щодо відповідність судді Оратівського районного суду Вінницької області Слісарчука Олександра Миколайовича займаній посаді

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:

головуючого – Романа ІГНАТОВА,

членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА (доповідач), Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Андрія ПАСІЧНИКА, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА, Галини ШЕВЧУК,

за участі:

судді Оратівського районного суду Вінницької області Олександра СЛІСАРЧУКА,

представника Громадської ради доброчесності Тетяни КАТРИЧЕНКО,

розглянувши питання про відповідність судді Оратівського районного суду Вінницької області Слісарчука Олександра Миколайовича займаній посаді,

встановила:

Інформація про кар’єру судді та проходження кваліфікаційного оцінювання.

Указом Президента України від 27 червня 2013 року № 352/2013 Слісарчука Олександра Миколайовича призначено на посаду судді Оратівського районного суду Вінницької області строком на п’ять років.

Рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Оратівського районного суду Вінницької області Слісарчука О.М.

Слісарчук О.М. склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 75,78 бала. За результатами виконаного практичного завдання Слісарчук О.М. набрав 97 балів. На етапі складення іспиту суддя загалом набрав 172,78 бала.

Рішенням Комісії від 14 червня 2018 року № 141/зп-18 суддю Слісарчука О.М. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Слісарчук О.М. пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, за результатами якого складено висновок від 27 січня 2019 року та визначено рівні показників критеріїв особистісної, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Громадською радою доброчесності (далі – ГРД) 02 липня 2019 року затверджено висновок про невідповідність судді Оратівського районного суду Вінницької області Слісарчука О.М. критеріям доброчесності та професійної етики в новій редакції з урахуванням наданих суддею пояснень.

Також ГРД додатково надала Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку.

Із суддею Слісарчуком О.М. 19 червня 2019 року проведено співбесіду, в засіданні оголошено перерву.

Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (закон набрав чинності 07 листопада 2019 року) повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинено.

01 червня 2023 року сформовано повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Згідно з рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 липня 2023 року № 34/зп-23 з метою продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл справ між членами Комісії стосовно осіб, п’ятирічний строк призначення яких на посаду судді закінчився.

Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 27 липня 2023 року справу Слісарчука О.М. розподілено члену Комісії Кидисюку Р.А.

Співбесіду зі Слісарчуком О.М. призначено на 21 лютого 2024 року.

ГРД 29 січня 2024 року затверджено висновок у новій редакції про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики. ГРД врахувала інформацію, викладену раніше, а також пояснення судді, які надійшли на адресу ГРД 19 жовтня 2023 року та 27 січня 2024 року.

Рішенням Комісії у складі колегії № 2 від 21 лютого 2024 року № 60/ко-24 визначено, що суддя Оратівського районного суду Вінницької області Слісарчук О.М. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрав 692,78 бала, питання щодо відповідності судді Оратівського районного суду Вінницької області Слісарчука О.М. займаній посаді внесено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі.

ГРД 09 березня 2024 року затверджено висновок у новій редакції про невідповідність судді Оратівського районного суду Вінницької області Слісарчука О.М. критеріям доброчесності та професійної етики.

Підставою для висновку ГРД від 09 березня 2024 року є такі обставини:

  1. суддя безпідставно не задекларував майно і (або) повну інформацію, що підлягає декларуванню, як цього вимагає закон.

У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за 2018 рік суддя не вказав, що він або його дружина мають право користуватися автомобілем «RENAULT MEGANE», хоча в матеріалах суддівського досьє міститься інформація про систематичний характер використання ними вказаного автомобіля;

2) суддя отримав майно, легальність походження якого, на думку розсудливого спостерігача, викликає обґрунтовані сумніви (заниження вартості такого майна).

У 2022 році суддя придбав автомобіль «TOYOTA CAMRY» 2019 року випуску вартістю, як записано в договорі від 02 листопада 2022 року, 720 000 грн, еквівалент приблизно 18 900 дол. США на той час. Натомість така модель на ресурсі auto.ria коштує від 24 до 30 тис. дол. США, що може свідчити про те, що суддя міг придбати автомобіль за заниженою вартістю. На думку розсудливого спостерігача, факт покупки суддею автомобіля за заниженою вартістю може вказувати на можливі корупційні дії чи порушення етичних норм, а також може впливати на довіру до судової системи, оскільки суддя міг використати своє службове становище для отримання особистої вигоди або отримання пільг;

3) суддя не пояснив переконливо інформацію про джерела походження ліквідного майна, витрат, отриманих благ (його, членів сім’ї чи близьких осіб) і/або легальні доходи, що, на думку розсудливого спостерігача, викликають сумніви щодо їх достатності для набуття такого майна, здійснення таких витрат, отримання благ.

Слісарчук О.М. склав присягу судді 04 липня 2013 року. Його мати протягом 2013–2017 років набула у власність:

- 1/20 будівлі у м. Бершадь Вінницької області загальною площею 834,3 м2, набуту за договором купівлі-продажу 17 серпня 2017 року, вартість майна 42 738 грн;

- групу нежитлових приміщень у с. Софіївська Борщагівка Київської обл. загальною площею 70,9 м2, набутих за договором купівлі-продажу 26 грудня 2016 року, вартість майна 442 900 грн;

- квартиру у с. Бохоники Вінницької обл. (мікрорайон «Академічний») загальною площею 59,9 м2, набуту 27 липня 2013 року на підставі свідоцтва про право власності, вартість майна 321 576 грн;

- квартиру у с. Бохоники Вінницької обл. (мікрорайон «Академічний») загальною площею 37,8 м2, набуту 27 липня 2013 року на підставі свідоцтва про право власності, вартість майна 207 566 грн.

Загальна вартість набутого майна – 1 014 780 грн.

4) суддя ухвалював рішення на користь певної особи інакше, ніж у схожих випадках.

Слісарчук О.М. накладав адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) суддя наклав відповідні стягнення щонайменше у 28 справах (постанови від 24 липня 2013 року у справі № 141/573/13-п, від 30 липня 2013 року у справі № 141/588/13-п, від 05 вересня 2013 року у справі № 141/766/13-п, від 02 жовтня 2013 року у справі № 141/817/13-п, від 09 жовтня 2013 року у справі № 141/812/13-п, від 09 жовтня 2013 року у справі № 141/815/13-п, від 09 жовтня 2013 року у справі № 141/813/13-п, від 10 жовтня 2013 року у справі № 141/822/13-п, від 10 жовтня 2013 року у справі № 141/816/13-п, від 24 жовтня 2013 року у справі № 141/941/13-п, від 30 жовтня 2013 року у справі № 141/811/13-п, від 12 листопада 2013 року у справі № 141/1011/13-п, від 19 листопада 2013 року у справі № 141/1022/13-п, від 20 листопада 2013 року у справі № 141/1016/13-п, від 21 листопада 2013 року у справі № 141/1043/13-п, від 21 листопада 2013 року у справі № 141/1049/13-п, від 26 листопада 2013 року у справі № 141/1052/13-п, від 26 листопада 2013 року у справі № 141/1050/13-п, від 26 листопада 2013 року у справі № 141/1047/13-п, від 03 грудня 2013 року у справі № 141/1090/13-п, від 03 грудня 2013 року у справі № 141/1088/13-п, від 04 грудня 2013 року у справі № 141/1096/13-п, від 04 грудня 2013 року у справі № 141/1094/13-п, від 04 грудня 2013 року у справі № 141/1089/13-п, від 19 грудня 2013 року у справі № 141/1091/13-п, від 24 грудня 2013 року у справі № 141/1218/13-п, від 24 грудня 2013 року у справі № 141/1209/13-п.

Накладення відповідного стягнення в цих випадках аргументувалося щирим каяттям правопорушника. Деякі стягнення у вигляді громадських робіт були накладені після 14 грудня 2013 року, коли такий вид адміністративного стягнення був виключений як можливий до застосування за правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП.

Також суддя звільняв від відповідальності за статтею 130 КУпАП у зв’язку з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу. Відповідно до ЄДРСР суддя Слісарчук О.М. ухвалив щонайменше 16 постанов, якими передав адміністративні матеріали на розгляд трудових колективів для застосування заходів громадського впливу, а саме:

- постанова від 29 квітня 2015 року у справі № 141/375/15-п;

- постанова від 07 травня 2015 року у справі № 141/372/15-п;

- постанова від 15 жовтня 2015 року у справі № 141/868/15-п;

- постанова від 20 січня 2016 року у справі № 141/1223/15-п;

- постанова від 20 січня 2016 року у справі № 141/1224/15-п;

- постанова від 17 лютого 2016 року у справі № 141/113/16-п;

- постанова від 05 квітня 2016 року у справі №141/315/16-п;

- постанова від 11 жовтня 2016 року у справі № 141/1028/16-п;

- постанова від 17 листопада 2016 року у справі № 141/1057/16-п;

- постанова від 03 серпня 2017 року у справі № 141/534/17;

- постанова від 18 жовтня 2017 року у справі № 141/846/17;

- постанова від 22 листопада 2017 року у справі № 128/2463/17;

- постанова від 14 грудня 2017 року у справі № 141/1170/17;

- постанова від 01 березня 2018 року у справі № 141/39/18;

- постанова від 14 березня 2018 року у справі № 141/236/18;

- постанова від 23 травня 2018 року у справі № 141/415/18.

Серед цих справ є ті, які суддя закрив у зв’язку з передачею адміністративних матеріалів на розгляд одного трудового колективу ФГ «Поляна» с. Фронтівка Оратівського району Вінницької області. Йдеться про постанови від 20 січня 2016 року у справі № 141/1224/15-п, від 20 січня 2016 року у справі № 141/1223/15-п та від 01 березня 2018 року у справі № 141/39/18.

ГРД зазначає, що правопорушники, щодо яких суддя Слісарчук О.М. застосував адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт або передав на поруки трудовому колективу, вчиняли аналогічні правопорушення.

Додатково ГРД надала Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснення судді:

  1. відповідно до декларації за 2015 рік 08 листопада 2014 року суддя набув право користування на автомобіль «SKODA OCTAVIA A5» 2012 р.в., який на праві власності належить його батьку. Водночас у декларації за 2014 рік право користування на вказаний автомобіль суддя не задекларував;
  2. у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суддя не зазначає жодної нерухомості у смт Оратів, де суддя здійснює правосуддя. Місцем проживання відповідно до майнових декларацій судді є місто Вінниця. Ймовірно, це квартира площею 83,8 м2, право користування на яку виникло у судді 16 листопада 2005 року (оскільки це єдина нерухомість, яку суддя зазначає у своїх деклараціях);
  3. 18 листопада 2021 року суддя набув право власності на земельну ділянку, площею 2 000 м2 у смт Оратів Вінницької області, де суддя здійснює правосуддя.

Суддя Слісарчук О.М. надав Комісії пояснення на висновок ГРД про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, у яких висловив незгоду з висновком, та навів аргументи на спростування викладених у ньому обставин та наданої ГРД інформації.

Комісією 18 березня 2024 року проведено співбесіду зі Слісарчуком О.М., під час якої обговорено рішення Комісії від 21 лютого 2024 року № 60/ко-24, ухвалене у складі колегії № 2, висновок ГРД, пояснення судді, інші обставини, документи та матеріали.

 

Джерела права та їх застосування

Згідно з підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.

Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Згідно з частиною першою статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.

Висновки Комісії стосовно обставин, викладених у висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності

На спростування зазначених у висновку ГРД обставин Слісарчук О.М. надав пояснення та долучив відповідні докази на їх підтвердження.

Стосовно недекларування автомобіля «RENAULT MEGANE» Слісарчук О.М. зазначив, що такий транспортний засіб не перебуває в користуванні чи власності судді або членів його сім’ї. Автомобіль є власністю друзів сім’ї, на підтвердження чого надав копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. На думку судді, разові випадки використання вказаного автомобіля ним та його дружиною не є правом користування та не утворює необхідність декларування, оскільки самостійно автомобілем його сім’я не користувалась. Суддя також вказав, що довіреностей на право керування чи розпорядження автомобілем на ім’я судді та на ім’я членів його родини чи близьких осіб власниця авто ніколи не видавала, відомості про суддю чи членів його сім’ї у технічному паспорті автомобіля відсутні, що, на думку судді, підтверджує той факт, що «RENAULT MEGAN» ніколи не перебував у користуванні та власності членів сім’ї та відповідно не підлягав декларуванню.

Натомість ГРД вважає, що наявні в досьє відомості та пояснення судді підтверджують систематичність користування дружиною судді вказаним автомобілем. Крім того, згідно з даними досьє 06 липня 2018 року при перетині державного кордону водієм «RENAULT MEGAN» вказано суддю, а 19 липня 2018 року – дружину судді, тому сумнівним видається твердження судді про те, що єдиний випадок керування авто дружиною судді мав місце 13 березня 2018 року.

Комісія враховує, що в декларації відображаються транспортні засоби, які належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві власності або перебувають у їхньому володінні чи користуванні станом на останній день звітного періоду (за умови, що право володіння або користування виникло не менше ніж за 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду) або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду (пункт 3 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції»).

Оскільки матеріали суддівського досьє не містять чітких та переконливих доказів, які б однозначно свідчили про виникнення у судді чи його дружини права постійного користування вказаним автомобілем, Комісія вважає ці сумніви непідтвердженими.

Стосовно заниження вартості автомобіля «TOYOTA CAMRY» 2019 року випуску Слісарчук О.М. пояснив, що придбав цей автомобіль за кошти, накопичені сім’єю та відображені у відповідних щорічних деклараціях. Ціна на автомобіль відповідала низовій вартості такого авто на ринку та була обумовлена його технічним станом на момент придбання. Наміру приховувати вартість чи занижувати її не мав.

Комісія вважає сумніви ГРД в цій частині непідтвердженими.

На спростування сумнівів щодо достатності доходів батьків судді для придбання ними майна Слісарчук О.М. надав дані про доходи його батьків, зокрема невраховану у висновку інформацію про доходи від здачі в оренду земельної ділянки та нерухомого майна.

Натомість ГРД зазначає, що відповідно до даних із досьє та відомостей Державного реєстру фізичних осіб – платників податку дохід матері з 1998 до 2017 року становив 593 013 грн, а дохід батька судді з 1998 до 2017 року – 697 633 грн. Загальний дохід батьків судді з 1998 до 2017 року становив приблизно 1 290 646 грн.

ГРД вважає, що пояснення судді не спростовують сумніви щодо достатності у батьків судді грошових коштів для набуття майна. Навіть якщо врахувати уточнення судді щодо доходу, вартість лише 4 об’єктів нерухомості, придбаних впродовж 2013–2017 років, становить 1 014 780 грн. Крім цього, 31 січня 2008 року батько судді набув у власність «SKODA OCTAVIA» 2008 р.в., яку в подальшому відчужив 15 листопада 2014 року, а 08 листопада 2014 року придбав «SKODA OCTAVIA А5», 2012 р.в. Мати судді 27 листопада 2003 року набула у власність «AUDI 100» 1993 р.в. До витрат батьків необхідно також додати кошти на проживання, харчування, подорожі (до Туреччини у 2014 та 2017 році), звичайні побутові витрати та утримання майна, які мали б покриватися доходами. Крім того, мати 03 серпня 2017 року видала брату судді довіреність на отримання коштів, а 19 березня 2018 року довіреність на купівлю автотранспортного засобу. А також батьки відповідно до пояснень судді надали частину коштів брату судді для придбання у власність квартири у м. Києві загальною площею 101,4 м2, що була набута ним 27 грудня 2012 року на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради. У поясненнях за 2019 рік суддя пояснив, що його брат набув вказану квартиру 27 грудня 2012 року за 615 900 грн (водночас відповідно до повідомлень на спеціалізованих сайтах із продажу нерухомості, вартість квартири меншої площі у вказаному будинку становить 110 тис. доларів США). Відповідно до даних із Державного реєстру фізичних осіб – платників податку дохід брата судді протягом 2007–2012 років становив приблизно 100 456 грн. ГРД вважає, що пояснення судді не дають підстав вважати їх такими, що обґрунтовують зазначені обставини. Зокрема, суддя не надав документального підтвердження достатності грошових коштів на придбання вказаної квартири його братом, зокрема доходів брата з 2010 року та розміру грошових коштів, які надавалися його батьками та батьками дружини.

На спростування сумнівів про достатність коштів у батьків для придбання майна Слісарчук О.М. надав інформацію про доходи від здачі в оренду земельної ділянки та нерухомого майна та долучив до матеріалів суддівського досьє копії договорів купівлі-продажу та оренди. З наданої суддею інформації випливає, що сукупний дохід його батьків з 2000 року становить щонайменше 3 560 590,00 грн. Слісарчук О.М. зазначив, що вказаних доходів достатньо, щоб підтвердити можливість його батьків придбати зазначене у висновку майно вартістю 1 014 780,00 грн.

Комісія не володіє доказами, які, з погляду звичайної розсудливої людини, у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, що породжують обґрунтований сумнів, зокрема, щодо відсутності переконливої інформації про джерела походження ліквідного майна, витрат, отриманих благ і легальні доходи судді, його батьків та брата.

Стосовно тверджень ГРД про ухвалення суддею рішення на користь певної особи інакше, ніж у схожих випадках, то слід зазначити наступне.

Комісія погоджується з позицією ГРД про те, що характер адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, має підвищену суспільну небезпечність порівняно з іншими встановленими цим кодексом правопорушеннями, що своєю чергою зменшує необхідність звільнення судом особи від відповідальності.

ГРД наголошує, що звільняючи від адміністративної відповідальності особу, яка вчинила правопорушення, яке має високу суспільну небезпеку, суддя мав застосувати особливо переконливі аргументи, щоб зовнішні спостерігачі були переконані у справедливості судового розгляду. Проте у цих судових рішеннях мотивація передачі на поруки зводилась до загальних фраз про щире каяття, позитивну характеристику, непритягнення до відповідальності в минулому тощо. Як було зазначено вище, у частині випадків така загальна мотивація спростовується іншими рішеннями, якими цих же правопорушників було притягнуто до адміністративної відповідальності, часом навіть за те ж нетверезе водіння. У ЄДРСР відсутні будь-які повідомлення від трудових колективів про те, які саме заходи громадського впливу були застосовані до водіїв у зазначених справах.

Стосовно ухвалення постанов, якими суддя передав адміністративні матеріали на розгляд трудових колективів для застосування заходів громадського впливу, Слісарчук О.М. пояснив, що відповідно до чинної на час прийняття вказаних рішень редакції статті 21 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу. При розгляді відповідних справ про адміністративні правопорушення та винесенні процесуальних рішень враховувались зміст клопотання та додані до нього документи, дані та інші обставини, які мали суттєве значення. Таким чином, рішення приймалось відповідно до чинного на той час законодавства із з’ясуванням визначених статтею 280 КУпАП обставин.

Суддя звертає увагу, що у 2015 році із 64 розглянутих справ про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, лише у 3 справах закрито провадження у зв’язку з передачею адміністративних матеріалів на розгляд трудового колективу, у 2016 із 46 справ – 6 справ, у 2017 році із 31 справи – 4 справи, у 2018 році – 4 справи, що становить приблизно 10 % із 177 справ про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП за 4 роки. Приймаючи кожне судове рішення в будь-якій справі, суддею повно, всебічно та об’єктивно досліджувались всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В обов’язки суду не входить збирати докази.

Відповідно до наданої на запит Комісії інформації Оратівського районного суду Вінницької області про кількість розглянутих справ суддею Олександром Слісарчуком (від 29 лютого 2024 року № 6/104/2024 на № 31кп-1288/18 від 28 лютого 2024 року) за період з 05 липня 2013 року до 27 червня 2018 року на розгляд судді всього надійшло 304 справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, з яких: 36 справ повернуто для належного оформлення, 4 справи направлено за підсудністю, 259 справ розглянуто, 5 – залишок на кінець періоду. З 259 розглянутих справ у 169 накладено адміністративне стягнення, у 17 – закрито провадження у зв’язку з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або її трудового колективу, у 47 – закрито провадження у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, у 25 – закрито провадження у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП, у 1 – закрито провадження у зв’язку із застосуванням заходів впливу, передбаченого статтею 241 КУпАП.

Комісія з огляду на свій статус та надані законом повноваження зауважує, що предметом перевірки під час оцінювання судді на відповідність займаній посаді є не мотиви ухвалення ним рішення, а поведінка під час розгляду справ та ухвалення рішення на предмет того, чи не суперечить вона завданням відповідного виду судочинства та чи не носить ознак свавільного зволікання із розглядом справ, що зумовило закриття провадження та уникнення певними особами відповідальності.

На момент ухвалення вказаних у висновку ГРД рішень передбачений статтею 21 КУпАП «Передача матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації або трудового колективу» механізм звільнення від адміністративної відповідальності міг бути застосованим до осіб, що вчинили правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП.

Зміни до статті 21 КУпАП, якими введено заборону застосування її до статті 130 КУпАП, були внесені 17 березня 2021 року, тобто після ухвалення суддею Слісарчуком О.М. вказаних рішень.

Комісія зауважує, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства (частина друга статті 5 Закону).

Оцінка законності судового рішення, перевірка тотожності обставин справи та правових висновків, зроблених за результатами розгляду відповідних справ, не належать до компетенції Комісії.

Ураховуючи пояснення судді Слісарчука О.М. про те, що стаття 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення була застосована ним з урахуванням всіх обставин справи, характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, Комісія не бачить підстав для того, аби вважати дії судді при розгляді вказаних справ свавільними, такими, що суперечать засадам провадження у справах про адміністративні правопорушення, або такими, що були неправомірно вчинені з метою надання правопорушнику можливості уникнути відповідальності.

Комісія враховує доводи ГРД, що, звільняючи від адміністративної відповідальності особу, яка вчинила правопорушення, яке має високу суспільну небезпеку, суддя мав застосувати особливо переконливі аргументи, щоб зовнішні спостерігачі були переконані у справедливості судового розгляду.

Комісія, дослідивши досьє кандидата, заслухавши доповідача, надавши оцінку фактам, викладеним ГРД, та аргументам, наведеним Слісарчуком О.М., дійшла висновку, що доводи ГРД про невідповідність судді Слісарчука О.М. критеріям доброчесності та професійної етики знайшли своє підтвердження частково, зокрема, у частині ухвалення постанов про закриття провадження у справах про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, у зв’язку з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або її трудового колективу, що впливає на оцінку відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності.

Отже, Комісією враховано пояснення судді Слісарчука О.М. щодо відсутності наміру приховувати будь-яку інформацію стосовно майна, що підлягало декларуванню, та вважає досліджені під час співбесіди із суддею обставини, що стали підставою для висновку ГРД, в частині недекларування майна та заниження вартості майна такими, що не підтвердилися.

Комісія не володіє доказами, які з погляду звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, що породжують обґрунтований сумнів у доброчесності Слісарчука О.М.

Додатково Слісарчук О.М. надав пояснення стосовно викладеної у висновку ГРД інформації, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребувала пояснення.

Стосовно інформації про недекларування права користування на автомобіль «SKODA OCTAVIA A5» 2012 р.в., який на праві власності належить його батьку, в декларації за 2014 рік Слісарчук О.М. пояснив, що вказаний автомобіль був придбаний його батьком 08 листопада 2014 року, і батько зазначив суддю в технічному паспорті як особу, яка має право керування транспортним засобом. У 2014 році не декларував право користування вказаним автомобілем, оскільки фактично батько передав автомобіль для користування лише в 2015 році.

Ураховуючи надані пояснення, Комісія дійшла висновку, що в судді не було наміру приховувати інформацію про користування батьковим автомобілем.

Стосовно незазначення в деклараціях жодної нерухомості у смт Оратів, де суддя здійснює правосуддя, Слісарчук О.М. пояснив, що справді не проживав у смт Оратів, а щодня, користуючись автомобілем «SKODA OCTAVIA A5» 2012 р.в., їздив з м. Вінниця та повертався додому, витрачаючи на дорогу в обидва боки понад дві години. Суддя стверджує, що розділяв витрати на пальне з колегою, який також їздив з м. Вінниця до смт Оратів та у зворотному напрямку щодня.

Ураховуючи пояснення судді та відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів наявності права власності чи користування суддею житлом в смт Оратів, Комісія вважає дані сумніви не підтвердженими.

18 листопада 2021 року суддя набув право власності на земельну ділянку площею 2 000 м2 у смт Оратів Вінницької області, де суддя здійснює правосуддя.

Слісарчук О.М. пояснив, що скористався своїм правом безкоштовно отримати ділянку в порядку статті 121 Земельного Кодексу України.

Стосовно цих обставин суддею, на думку Комісії, надано переконливі докази та пояснення на їх спростування, тому вони не впливають на рішення Комісії про відповідність судді займаній посаді.

Комісія у пленарному складі, заслухавши доповідача, дослідивши рішення Комісії у складі колегії від 21 лютого 2024 року № 60/ко-24, висновок ГРД у новій редакції від 09 березня 2024 року, пояснення судді Слісарчука О.М., інші зазначені в рішенні обставини, документи та матеріали, дійшла висновку про спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді критеріям доброчесності та професійної етики.

Керуючись пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення», статтями 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», абзацом шостим пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила

1. Визнати суддю Оратівського районного суду Вінницької області Слісарчука Олександра Миколайовича таким, що відповідає займаній посаді.

2. Внести рекомендацію Вищій раді правосуддя щодо призначення Слісарчука Олександра Миколайовича на посаду судді Оратівського районного суду Вінницької області.

 

 

Головуючий                                                                                                         Роман ІГНАТОВ

 

Члени Комісії:                                                                                          Михайло БОГОНІС

                                                                                                                  Людмила ВОЛКОВА

                                                                                                                  Віталій ГАЦЕЛЮК

                                                                                                                  Ярослав ДУХ

                                                                                                                  Роман КИДИСЮК

                                                                                                                  Надія КОБЕЦЬКА

                                                                                                                  Олег КОЛІУШ

                                                                                                                  Руслан МЕЛЬНИК

                                                                                                                 Олексій ОМЕЛЬЯН

                                                                                                                 Андрій ПАСІЧНИК

                                                                                                                 Роман САБОДАШ

                                                                                                                 Руслан СИДОРОВИЧ

                                                                                                                 Сергій ЧУМАК

                                                                                                                 Галина ШЕВЧУК