Про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Окружного адміністративного суду міста Києва Бояринцевої Марини Анатоліївни на відповідність займаній посаді

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Олексія ОМЕЛЬЯНА,

членів Комісії: Ярослава ДУХА (доповідач), Ігоря КУШНІРА, Володимира ЛУГАНСЬКОГО,

за участі:

представника Громадської ради доброчесності Антона ЗЕЛІНСЬКОГО,

розглянувши питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Окружного адміністративного суду міста Києва Бояринцевої Марини Анатоліївни на відповідність займаній посаді,

встановила:

1. Стислий виклад інформації про кар’єру судді.

Бояринцева Марина Анатоліївна, ______  року народження, громадянка України. 

У 1999 році закінчила Запорізький державний університет і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста (спеціаліст).

У 2017 році закінчила Національний авіаційний університет за спеціальністю «Системне програмування», професійна кваліфікація – програміст системний.

Суддя має наукові ступені, які присуджено:

у 2006 році – кандидата юридичних наук (за рішенням спеціалізованої вченої ради Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України), спеціальність - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право;

у 2020 році – доктора юридичних наук (за рішенням Атестаційної колегії Запорізького  національного університету), спеціальність – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право.

Указом Президента України від 11 жовтня 2010 року № 950/2010 Бояринцеву М.А. призначено на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва строком на 5 років, Указом Президента України від 28 вересня 2017 року № 297/2017 - на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва.

За даними Вищої ради правосуддя, з 2016 року на дії судді Окружного адміністративного суду міста Києва Бояринцевої М.А. надійшло 24 скарги. За результатами їх розгляду 11 скарг залишено без розгляду членом ВРП, щодо 8 скарг відмовлено у відкритті дисциплінарних справ, 4 скарги залишено без розгляду дисциплінарним інспектором.

Рішенням Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 12 березня 2025 року відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва Бояринцевої М.А. за зверненням Маселка Р.А. Як зазначено в ухвалі про відкриття дисциплінарної справи від 12 березня 2025 року, скаржник, звертаючись до ВРП, указав, що 26 липня 2019 року Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ) на офіційному ютуб-каналі оприлюднило відео з назвою «Роз’яснення щодо обшуків в Окружному адмінсуді Києва», в якому йдеться, що неявка суддів на іспит в межах кваліфікаційного оцінювання не була випадковою, а спланована та заздалегідь узгоджена з головою суду ОСОБА_1.

Рішенням від 30 липня 2025 року № 1592/3дп/15-25 Третя дисциплінарна палата ВРП відмовила у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Окружного адміністративного суду м. Києва Бояринцевої М.А. та припинила дисциплінарне провадження. При цьому Комісія відзначає, що в цьому рішенні дана оцінка лише одній обставині – неявці судді Бояринцевої М.А. на іспит, призначений 19 квітня 2019 року. Зокрема, у пункті 75 мотивувальної частини рішення зазначено, що у матеріалах досудового розслідування окремих кримінальних проваджень, що надані НАБУ, суддя Бояринцева М.А. не фігурує як учасник домовленості суддів про неявку до Комісії на кваліфікаційне оцінювання 17 квітня 2019 року.

З огляду на викладене Комісія виснує, що Третьою дисциплінарною палатою ВРП надано оцінку доводам заявника щодо обставин явки/неявки суддів Окружного адміністративного суду міста Києва 17 квітня 2019 року, зокрема Бояринцевої М.А., в діях якої не встановлено ознак дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону.

Водночас Комісія наголошує, що інші обставини, які були предметом дослідження у кримінальних провадженнях щодо діяльності суддів ОАСК, які здійснювали детективи НАБУ, Вища рада правосуддя не досліджувала та оцінку їм не надавала.

ІІ. Правові підстави та загальний порядок проведення кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді.

Згідно з пунктом 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.

Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Частиною п’ятою статті 83 Закону передбачено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.

Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (далі – Положення), критеріями кваліфікаційного оцінювання є:

• компетентність (професійна, особиста, соціальна);
• професійна етика;
• доброчесність.

Відповідно до пунктів 1, 2 глави 6 розділу II Положення встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Пунктом 5 глави 6 розділу II Положення визначено, що максимально можливий бал за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної) становить 500 балів, за критерієм професійної етики – 250 балів, за критерієм доброчесності – 250 балів. Отже, сума максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання за всіма критеріями дорівнює 1 000 балів.

За змістом підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) – 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права – 90 балів (підпункт 5.1.1.1); рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні – 120 балів (підпункт 5.1.1.2); ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді – 80 балів (підпункт 5.1.1.3); діяльність щодо підвищення фахового рівня – 10 балів (підпункт 5.1.1.4); особиста компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.2); соціальна компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.3).

Пунктом 11 розділу V Положення встановлено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен із критеріїв балу, більшого за 0.

У пояснювальній записці до проєкту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким вносилися зміни до Конституції України (Закон № 1401) і запроваджувалася процедура кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зазначено, що проєкт передбачає «спеціальні механізми» оновлення суддівського корпусу, що дасть змогу досягти необхідного балансу між суспільними очікуваннями, з одного боку, та захистом індивідуальних прав, з іншого. Зокрема, за рекомендаціями Венеціанської Комісії та Директорату з прав людини Головного директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи, що викладені у Спільному висновку від 23 березня 2015 року (документ CDL-AD(2015)007), процедура кваліфікаційного оцінювання суддів, запроваджена в рамках Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», отримає відповідне конституційне закріплення.

Так само, ухвалюючи Закон, законодавець у Пояснювальній записці до відповідного законопроєкту сформулював легітимну мету нормативно-правового акта – здійснення трансформації системи судоустрою та оновлення суддівського корпусу відповідно до суспільних очікувань. Законодавець окремо звернув увагу на те, що до завдань законопроєкту також належить подолання корупційних ризиків при здійсненні суддею правосуддя та очищення судової системи від недоброчесних суддів. 

Відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду від 04 листопада 2020 року (справа № 200/9195/19-а) із запровадженням судової реформи та набранням чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» для утвердження незалежності судової влади, зокрема, шляхом її деполітизації, для посилення відповідальності судової влади перед суспільством, а також для запровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу було запроваджено необхідність проходження суддями кваліфікаційного оцінювання. Запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів було зумовлене істотною метою, що полягала у відновленні довіри до судової влади в Україні. Зміни, запроваджені в судовій системі України у зв’язку з її реформуванням, були схвалені світовою спільнотою, у тому числі Венеціанською комісією (пункти 98, 99).

Отже, функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входять судді, які не відповідають критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності, є таким, що не відповідає зазначеним очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей. Іншими словами, кваліфікаційне оцінювання суддів на відповідність (невідповідність) займаній посаді є необхідним у демократичному суспільстві та відповідає нагальній суспільній потребі.

Водночас Комісія зважає і на те, що навіть у разі, коли втручання у приватне життя здійснюється відповідно до закону, відповідає легітимній меті та є необхідним у демократичному суспільстві, встановлення невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності має своїм наслідком звільнення з посади, що є доволі серйозним заходом, який може бути застосовано до особи. Однак, на відміну від дисциплінарного провадження, процедура кваліфікаційного оцінювання не має шкали вибору покарань, що обумовлено своєрідністю цієї процедури. Отже, застосування такого заходу, який негативно позначається на приватному житті судді, вимагає пошуку справедливої рівноваги між інтересами суспільства загалом та правом судді надалі займати посаду.

Процедура кваліфікаційного оцінювання здійснюється виключно за вказаними критеріями та в порядку, визначеному Законом, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», та є тим винятковим заходом, що застосовуватиметься до всіх суддів, про який зазначили експерти Венеціанської комісії в Остаточному висновку від 26 жовтня 2015 року (документ CDL-AD(2015)027) і який «вимагає надзвичайної обережності: паралельне виконання різних процедур, що їх здійснюють різні органи, навряд чи забезпечить дотримання найвищих гарантій для тих суддів, що відповідають цим критеріям».

За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

І хоча Комісія виходить із презумпції, відповідно до якої суддя відповідає критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності як особа, яка згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів за родом своєї роботи вважається гарантом верховенства права, ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання судді.

Процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність судді займаній посаді є одноразовою процедурою, спрямованою на перевірку відповідності всіх суддів критеріям компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики та доброчесності з метою відновлення та підвищення суспільної довіри до судової влади в Україні, і проводиться за правилами кваліфікаційного оцінювання суддів. Ця процедура, як вже зазначалось вище, була запроваджена у відповідь на ймовірну присутність в судовій владі некомпетентних та недоброчесних суддів.

Відповідно до частини дев’ятої статті 69 Закону кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.

Як зазначено в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2021 року (справа № 9901/355/21), «доброчесність – це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об’єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов’язків та здійсненні правосуддя.

За визначенням терміну, який подано в Сучасному словнику з етики, доброчесністю є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.

Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб суддя не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням».

Члени Комісії, оцінюючи певні обставини стосовно кандидата, визначаються щодо їх відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Зважаючи на те, що доброчесність є ще й морально-етичною категорією, обставини, які свідчать про недоброчесність, оцінюються насамперед з морально-етичного погляду. Навіть зовні правомірні і законні дії можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності.

Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2012 року, встановлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Відповідно до статті 3 цього кодексу саме суддя має докладати всіх зусиль, до того щоб, на думку звичайної розсудливої людини (а за Кодексом суддівської етики це - законослухняна людина, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об'єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони), його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності.  

Роз’яснюючи зазначені положення, Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, відзначила, що суддя повинен уникати порушень етики та всього того, що виглядає як порушення етики, в усіх випадках його діяльності – як професійній, так і в приватній. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті в ході резонансного їх з’ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів. Рада суддів України окремо наголосила на тому, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.

Норми подібного змісту включено до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХХ чергового з’їзду суддів України від 18 вересня 2024 року: суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді (частина перша статті 1 Кодексу); суддя має докладати зусиль, щоб, на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони), його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді (стаття 3 Кодексу).

Аналогічні вимоги є застосовними до встановлення відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності в процедурі кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді з тією особливістю, що такі обставини стають відомими під час дослідження досьє та проведення співбесіди.

У сукупності із положеннями розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, в тому числі щодо наслідків відмови від проходження кваліфікаційного оцінювання чи ухилення від його проходження, Комісія вважає, що суддя зобов’язаний взяти участь у кваліфікаційному оцінюванні, зокрема у формі активної реалізації права бути заслуханим у контексті змісту сумнівів Комісії, які можуть виникнути під час дослідження досьє та/або проведення співбесіди, у його відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Таким чином, у разі наявності в Комісії обґрунтованого сумніву у відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики або доброчесності спростування такого сумніву відбувається як внаслідок реалізації Комісією наданих їй законом повноважень, так і шляхом складання суддею кваліфікаційного іспиту, проходження тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, а також надання Комісії під час дослідження досьє та проведення співбесіди переконливої інформації задля спростування такого сумніву.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в рішенні від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19 підкреслила, що «на стадії кваліфікаційного оцінювання відповідний компетентний орган не встановлює і не кваліфікує наявності в діях судді ознак складу дисциплінарного проступку, що є обов’язковою складовою процедури дисциплінарного провадження. На цій стадії відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення [нових] якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею».

Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Відмовою від проходження оцінювання судді на відповідність займаній посаді вважається систематична (тричі) неявка судді на будь-який з етапів такого оцінювання за відсутності для цього поважних причин або за відсутності інформації про причини неявки.

За пропозицією Венеційської комісії, викладеною в Остаточному висновку від 26.10.2015 (документ CDL-AD(2015)027), у Перехідних положеннях законопроєкту передбачено, що у випадку реорганізації чи ліквідації окремих судів, утворених до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», судді цих судів мають право подати заяву про відставку або заяву про участь у конкурсі на іншу посаду в порядку, визначеному законом. Особливості переведення судді на посаду в іншому суді можуть бути визначені законом.

Таким чином, запропоновані механізми дадуть змогу якісно оновити судову систему без ризику зупинення її функціонування, не створюючи при цьому істотних перешкод, які могли б спричинити порушення права особи на доступ до правосуддя.

При цьому, Комісія зважає і на те, що навіть у разі, коли втручання у приватне життя здійснюється відповідно до закону, відповідає легітимній меті та є необхідним у демократичному суспільстві, встановлення невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності має своїм наслідком звільнення з посади, що є серйозним, якщо не найсерйознішим заходом, який може бути застосовано до особи. Отже, застосування такого заходу, який негативно позначається на приватному житті судді, вимагає пошуку справедливої рівноваги між інтересами суспільства загалом та правом судді на приватність. 

З огляду на вказане кваліфікаційне оцінювання здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (далі – КО на здатність) та оцінювання відповідності судді займаній посаді (далі – КО на відповідність) – не є тотожними процедурами, незважаючи на однакові правила їх проведення.

КО на здатність проводиться з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за встановленими законом критеріями. Це «стандартна» процедура в межах суддівської кар’єри, що дає підстави для переходу судді з нижчої до вищої інстанції або зміни спеціалізації. 

КО на відповідність – особлива процедура, встановлена Конституцією України (підпункт 4 пункту 16¹ розділу XV «Перехідні положення»). Вона стосується всіх суддів, яких на момент набрання чинності конституційними змінами 2016 року призначено на посаду строком на п’ять років або обрано на посаду безстроково. Тобто всі особи, які на той момент були суддями, мають конституційний обов’язок проходження КО на відповідність.

Основними відмінностями цих процедур є:

темпоральний характер (КО на відповідність є одноразовою ad hоc процедурою, тоді як КО на здатність є повторюваним процесом із можливістю проходження суддею цієї процедури необмежену кількість разів);

мета (КО на здатність має на меті визначення найкращих кандидатів на посади суддів апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду, тоді як КО на відповідність полягає у визначенні відповідності осіб, які вже володіють статусом судді, займаним посадам);

наслідки (негативним наслідком КО на відповідність є звільнення судді з посади, а КО на здатність – припинення участі в конкурсі).

У справі «Джоджай проти Албанії» (Xhoxhaj v. Albania) ЄСПЛ зазначено, що звільнення з посади є серйозним, якщо не найсерйознішим дисциплінарним покаранням, яке може бути застосовано до особи. Застосування такого заходу, який негативно позначається на приватному житті людини, вимагає розгляду переконливих доказів, що стосуються етичних норм, доброчесності та професійної компетентності людини (пункт 403 рішення в справі «Джоджай проти Албанії»).

Комісія бере до уваги, що відповідно до частини дев’ятої статті 69 Закону кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.

Зважаючи на наведені вище відмінності між процедурами кваліфікаційного оцінювання, Комісія виходить із більш високих вимог до спростування презумпції доброчесності судді порівняно із кандидатом на посаду судді з урахуванням змісту критерію доброчесності, визначеного законодавцем у статті 69 Закону.

ІІІ Проходження кваліфікаційного оцінювання

Рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді та встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання, зокрема судді Окружного адміністративного суду міста Києва Бояринцевої М.А. Вказаним рішенням визначено графік проведення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді та призначено на 16 липня 2018 року іспит (адміністративна спеціалізація) для Бояринцевої М.А.

Рішенням Комісії від 06 липня 2018 року № 164/зп-18 внесено зміни до графіка проведення іспиту в межах процедури кваліфікаційного оцінювання; призначений на 16 липня 2018 липня іспит перенесено.

Рішенням Комісії від 26 березня 2019 року № 39/зп-19 призначено іспит в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних, зокрема судді Бояринцевої М.А., на 17 липня 2019 року. Суддя на іспит не з’явилася, подала заяву про його перенесення на іншу дату.

Рішенням Комісії від 08 травня 2019 року № 67/зп-19 визнано поважними причини неявки 34 суддів для складання іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді та призначено іспит на 21 травня 2019 року. 

Рішенням Комісії від 26 березня 2019 року № 39/зп-19 призначено проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, зокрема Бояринцевої М.А.

За підсумками тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей психологом складено висновок.

Рішенням Комісії від 13 травня 2019 року № 77/зп-18 затверджено декодовані результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зокрема Бояринцевої М.А. Комісія вирішила допустити Бояринцеву М.А. до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Громадською радою доброчесності (далі – ГРД) 16 грудня 2020 року затверджено висновок про невідповідність судді Бояринцевої М.А. критеріям доброчесності та професійної етики.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ (набрав чинності 07 листопада 2019 року) повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинено.

Повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України сформовано 01 червня 2023 року.

З метою продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), на підставі рішення Комісії від 11 січня 2024 року № 6/зп-23 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, зокрема стосовно суддів ліквідованих судів, здійснення правосуддя в яких припинено відповідно до закону.

Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 17 січня 2024 року доповідачем у справі Бояринцевої М.А. визначено члена Комісії Духа Я.М.

На підставі викладеного вище процедуру кваліфікаційного оцінювання судді Бояринцевої М.А. продовжено з етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

На адресу Комісії 05 серпня 2025 року надійшов висновок у новій редакції про невідповідність судді Бояринцевої М.А. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений Громадською радою доброчесності (далі - ГРД) 04 серпня 2025 року (далі – висновок ГРД).

Співбесіда із суддею Бояринцевою М.А. відбулася 16 вересня та 10 жовтня 2025 року, досліджено матеріали досьє, зокрема висновок ГРД, усні пояснення судді, інші обставини, документи та матеріали.

ІІІ. Оцінювання Комісією відповідності судді займаній посаді за критерієм професійної компетентності.

Пунктом 1 глави 2 розділу II Положення передбачено, що відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня.

Згідно з абзацом шостим пункту 2 глави 2 розділу II Положення рівень знань у сфері права оцінюється на підставі результатів складення анонімного письмового тестування під час іспиту.

Абзацом тринадцятим пункту 3 глави 2 розділу II Положення передбачено, що рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту.

За результатами складення анонімного письмового тестування суддя набрала 87,75 бала, за виконання практичного завдання – 97 балів. Отже, за вказаними показниками суддя набрала 184,75 бала.

Ефективність здійснення правосуддя Комісією оцінено за результатами перевірки інформації, яка міститься в суддівському досьє, шляхом дослідження загальної кількості розглянутих суддею справ, кількості скасованих та змінених судових рішень, підстав скасування та/або зміни судових рішень, дотримання строків розгляду справ, судового навантаження порівняно з іншими суддями у відповідному суді, а також інших передбачених пунктом 4 глави 2 розділу II Положення релевантних засобів встановлення цього показника.

У підсумку Комісія дійшла висновку, що ефективність здійснення правосуддя суддею Бояринцевою М.А. необхідно оцінити в 60 балів.

Діяльність судді щодо підвищення фахового рівня, крім цього, Комісією оцінено за результатами перевірки інформації, яка міститься в суддівському досьє, та співбесіди шляхом дослідження даних про підготовку та підвищення кваліфікації судді впродовж перебування на посаді, участь у професійних заходах (дискусіях, круглих столах, конференціях тощо), а також інших, передбачених пунктом 5 глави 2 розділу II Положення, засобів встановлення цього показника, що можуть бути застосовні в конкретному випадку.

Комісія дійшла висновку, що показник діяльності судді щодо підвищення фахового рівня оцінюється в 2 бали.

Оцінювання Комісією відповідності судді займаній посаді за критерієм особистої компетентності.

Згідно з пунктом 6 глави 2 розділу II Положення відповідність судді критерію особистої компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як когнітивні якості, емотивні якості, мотиваційно-вольові якості особистості, і оцінюється на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення) за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди.

Комісією встановлено, що Бояринцева М.А. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників за критеріями особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності. На підставі аналізу висновку, дослідження інформації, що міститься в досьє, та співбесіди відповідність судді за критерієм особистої компетентності оцінено у 62 балів.

Оцінювання Комісією відповідності судді займаній посаді за критерієм соціальної компетентності.

Згідно з пунктом 7 глави 2 розділу II Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність, розуміння і дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість, і оцінюються на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди.

На підставі дослідження інформації, яка міститься в матеріалах суддівського досьє, та співбесіди із суддею, ураховуючи вказані показники, Комісія визначила, що за критерієм соціальної компетентності суддя набрала 72 балів.

У підсумку за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя Бояринцева М.А. набрала 380,75 бала.

Оцінювання Комісією відповідності судді займаній посаді за критеріями професійної етики та доброчесності.

Пунктами 8–9 глави 2 розділу II Положення передбачено, що відповідність судді критерію професійної етики та доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; дотримання суддівської етики, наявність обставин, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5–12, 13, 15–19 частини першої статті 106 Закону, та інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.

Ці показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, що міститься в суддівському досьє, зокрема:

         інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади;

         декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

         результатів перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (за наявності);

         декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді;

         результатів регулярного оцінювання;

         результатів перевірки декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді (за наявності);

         висновків або інформації ГРД (за наявності);

         іншої інформації, що включена до суддівського досьє.

Дослідивши інформацію, що міститься в матеріалах суддівського досьє, Комісія виявила відомості, які потребують додаткового аналізу та пояснень судді щодо невідповідності витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, невідповідності поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції, дотримання Кодексу суддівської етики.

При оцінюванні відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності Комісією враховується істотність будь-якої обставини чи порушення, що може свідчити про її невідповідність цим критеріям.

Відповідно до статті 87 Закону з метою сприяння Комісії у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється ГРД, яка, зокрема, надає Комісії інформацію стосовно судді (кандидата на посаду судді), а за наявності відповідних підстав – висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.

Комісія зауважує, що під час кваліфікаційного оцінювання судді Бояринцевої М.А. досліджено висновок ГРД про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики (у новій редакції), затверджений 05 серпня 2025 року, письмові пояснення судді, надіслані на адресу Комісії, подані суддею декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, повідомлення про суттєву зміну у майновому стані, а також інформацію, надану державними органами на запити Комісії стосовно судді.

Стислий виклад висновку Громадської ради доброчесності та пояснень судді, які обговорено під час засідання Комісії.

Суддя не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником незалежність, оскільки не відстоювала та не підтримувала гарантії незалежності, не реагувала у спосіб, передбачений Законом, на випадки протиправного втручання в її діяльність.

Із оприлюднених на офіційному вебсайті НАБУ записів із кабінету голови Окружного адміністративного суду міста Києва, отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, випливає, що дії голови вказаного суду та деяких суддів цього суду мають ознаки тяжких злочинів, зокрема щодо втручання в діяльність Комісії аж до заміни її членів. У записаних розмовах голови ОАСК з суддями йшлося також про систематичний протиправний вплив голови суду на суддів з метою ухвалення неправосудних судових рішень, узгодження з ним змісту рішень, а також рішень на замовлення в інтересах самих суддів чи третіх осіб. Оприлюднені факти викликали значний суспільний резонанс. Важливою була реакція самих суддів, які надали оцінку цим фактам в засіданні Пленуму Верховного Суду 18 вересня 2020 року.

На офіційному вебсайті Окружного адміністративного суду міста Києва 21 липня 2020 року опубліковано повідомлення під назвою «Відкрите звернення суддів ОАСК до Президента України Володимира Зеленського», підписане «Судді Окружного адміністративного суду міста Києва», з чого випливає, що це звернення є реакцією всього колективу суддів цього суду. Зміст опублікованого повідомлення ГРД оцінює як недостовірний та маніпулятивний. Оскільки в публічному просторі немає інформації про особисту позицію судді Бояринцевої М.А., на думку розсудливого спостерігача, це може сприйматись як повна підтримка опублікованої заяви. Зазначене не сприяє зміцненню довіри до судової влади та завдає шкоди авторитету правосуддя.

Суддя Бояринцева М.А. ухвалювала рішення у судових справах, які, очевидно, були предметом попереднього обговорення у кабінеті голови ОАСК та узгодження дій  судді і бажаного результату судового розгляду справи.

ГРД зазначає розгляд адміністративної справи № 640/19806/18 за адмінпозовом ОСОБА_2 до Національного агентства з питань запобігання корупції про скасування рішень НАЗК про результати повних перевірок декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих нею як народним депутатом України за 2015-2017 роки, а також обґрунтованих висновків, які складалися за результатами повних перевірок та надсилалися до НАБУ.

ГРД звертає увагу на високу ймовірність того, що часові рамки і зміст ухвалених судових рішень суддею Бояринцевою М.А. у справі № 640/19806/18 узгоджуються з предметом розмов, зафіксованих НАБУ між головою суду та суддею.

Йдеться про телефонні розмови голови суду з суддею щодо прийняття «потрібних» рішень стосовно ОСОБА_2.

На доведення своєї позиції ГРД наводить судові рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР): про об’єднання справ №№ 640/19806/19, 640/19807/19, 640/19807/19 в одне провадження; ухвалене 12 червня 2019 року по суті, яким скасовано рішення НАЗК стосовно ОСОБА_2. Також у висновку ГРД йдеться про те, що після прийняття судових рішень на користь ОСОБА_2 остання вчинила дії щодо звільнення з посад двох членів Комісії та призначення інших осіб, лояльних до голови.

З приводу кримінальних проваджень стосовно її колег, публікацій плівок НАБУ, можливого впливу голови суду на Уповноваженого ВРУ з прав людини і членів ВККСУ та інших фактів Бояринцева М.А. зазначила, що Вищою радою правосуддя надано відповідну оцінку під час розгляду скарги Маселка Р.А., за результатами якого ухвалено рішення від 30 липня 2025 року про відмову у притягненні судді Бояринцевої М.А. до дисциплінарної відповідальності.

Стосовно розгляду судової справи № 640/19806/18 суддею зазначено, що рішення було предметом апеляційного перегляду. Рішення змінено в частині деяких мотивів його ухвалення, але залишено без змін в резолютивній частині. Крім того, з аналогічних підстав, а саме недотримання НАЗК строку повної перевірки декларацій, вона також ухвалювала рішення на користь позивачів й у інших справах, а ГО «Фундація ДЕЮРЕ» у 2019 році відзначила її премією «Честь тижня» саме за цим предметом спору.

Повідомлення на сайті Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2020 року про звернення суддів до Президента України було опубліковано під час її відпустки з 13 липня до 30 серпня 2020 року, про що є відповідний наказ суду. Суддя зазначає, що обставини обговорення та прийняття вказаного звернення їй не відомі, а про повідомлення дізналася під час проходження кваліфікаційного оцінювання. Своє ставлення до нього не оголошувала, вважаючи це порушенням суддівської етики, оскільки згідно зі статтею 12 Кодексу суддівської етики суддя не може робити публічних заяв та/або коментарів, які компрометують звання судді або підривають авторитет правосуддя. Суддя може розміщувати, коментувати лише ту інформацію, використання якої не завдає шкоди авторитету судді та судової влади (стаття 21).

Відповідно до пункту 1.2. Бангалорських принципів поведінки суддів суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення.

Бояринцева М.А. вказує, що випадків протиправного втручання в здійснення нею правосуддя щодо наведених ГРД обставин не було, а тому й відповідної реакції з її боку також не могло бути.

Водночас авторитет правосуддя Бояринцева М.А. публічно підтримує шляхом участі у наукових, науково-практичних семінарах, круглих столах, конференціях тощо та опублікування статей (приклади наявні у суддівському досьє, статей більше 40, серед яких «Принципи Європейського адміністративного простору та їх реалізація в Україні», «Проблемні питання компенсації витрат на платну правову допомогу в адміністративному судочинстві», «Особливості розгляду адміністративних справ у касаційній інстанції за законодавством України», «Адміністративний суд як суб’єкт права» тощо).

Аналізуючи обставини, наведені у висновку ГРД, а також пояснення судді, Комісія, зокрема, зважає на те, що рішенням від 30 липня 2025 року № 1592/3дп/15-25 Третя дисциплінарна палата ВРП відмовила у задоволенні звернення Маселка Р.А. щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Окружного адміністративного суду міста Києва Бояринцевої М.А. за фактом погодженої з ОСОБА_1 неявки на іспит, призначений 19 квітня 2019 року. З цього випливає, що Комісією не надавалась оцінка цих дій судді, що були предметом розгляду ВРП.

При оцінюванні доводів ГРД та пояснень судді Бояринцевої М.А. щодо можливих фактів втручання інших суддів у процес здійснення нею правосуддя, а також неповідомлення нею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадки втручання в її діяльність щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до неї учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у її провадженні, в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством, спосіб Комісія виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» особа, вступаючи на посаду судді, присягає Українському народові, зокрема керуватись принципом верховенства права, підкорятись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Принцип незалежності суддів слугує однією із засад утвердження інституту правосуддя в Україні. Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.

Конституційний Суд України в Рішенні у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 126 Конституції України та частини другої статті 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 зазначив, що положення частини другої статті 126 Конституції України «вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється» треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв’язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов’язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.

Категорію «авторитет правосуддя» було розкрито в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Моріс проти Франції» від 23 квітня 2015 року, заява № 29369/10, у якому, зокрема, вказано, що питання стосовно функціонування судової системи, а саме інституції, яка є необхідною для демократичного суспільства, відносяться до сфери суспільного інтересу. Вираз «авторитет судової влади» включає в себе, зокрема, ідею, що суспільство в цілому поважає суди і впевнене в їх можливості виконувати зазначені функції. Йдеться, зокрема, про впевненість, яку повинні викликати суди в демократичному суспільстві у громадськості в цілому (пункти 128 – 130 зазначеного рішення).

Авторитет суду нерозривно пов’язується із авторитетом судді, оцінкою його поведінки як під час здійснення правосуддя, так і поза межами судового засідання.

Авторитет правосуддя – це сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які, зокрема, мають вселяти повагу до суду у громадськості в демократичному суспільстві.

Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникнення створення враження неналежної поведінки, як професійної, так і особистої. Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову владу держави, та не допускати поведінки, що може зашкодити авторитету суду. Має бути не тільки реально вільним від будь-якого впливу, але й вільним від цього в очах розумного спостерігача.

В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана. Суддя повинен поважати закон, додержуватися його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли посиленню переконаності громадськості у доброчесності та неупередженості суду (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року).

Гарантії судової незалежності та безсторонності суду вимагають, щоб окремі судді були незалежними від надмірного впливу не лише ззовні, а й з середини самої судової влади. Така внутрішня незалежність суддів вимагає, щоб вони були вільними від вказівок і тиску їхніх колег-суддів або тих, хто здійснює в суді адміністративні повноваження, наприклад, голови суду. Відсутність достатніх гарантій, що забезпечують незалежність суддів усередині судової системи, може бути достатньою підставою, щоб дійти висновку, що сумніви щодо незалежності і безсторонності суду можна вважати об’єктивно обґрунтованими (пункт 137 рішення Європейського суду з прав людини від 6 жовтня 2011 року у справі «Агрокомплекс проти України», заява № 23465/03).

Відповідно до частини другої статті 48 Закону суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Пунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону визначено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, дотримуватися правил суддівської етики.

У преамбулі Кодексу суддівської етики в редакції, чинній на момент досліджуваних обставин у 2019 році, закріплено, що судді України, усвідомлюючи значимість своєї місії, з метою зміцнення та підтримки довіри суспільства до судової влади вважають, що зобов’язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв’язку з чим добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов’язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.

Суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною (статті 1, 3 зазначеного вище Кодексу).

Стаття 19 Кодексу суддівської етики у вказаній вище редакції встановлює, що суддя повинен враховувати, що соціальні взаємовідносини чи будь-які інші стосунки та втручання з боку органів державної влади не мають впливати на поведінку судді.

Після затвердження XX черговим з’їздом суддів України змін до Кодексу суддівської етики у редакції від 18 вересня 2024 року зазначені вище статті не зазнали суттєвих змін у частині наведених положень, що визначають етичні стандарти, пов’язані зі статусом судді.

Відповідно до преамбули Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23 (далі – Бангалорські принципи), довіра до судової системи, а також до авторитету судової системи, зокрема в питаннях моралі та чесності судових органів, посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.

Встановлення стандартів етичної поведінки суддів обумовлює необхідність того, щоб судді індивідуально та колективно ставилися до своєї посади як до поважної та почесної, розуміючи ступінь довіри суспільства, та докладали всіх зусиль для підтримання та подальшого розвитку довіри до судової системи. Заохочення та підтримання високих стандартів поведінки суддів є безпосереднім обов’язком судових органів кожної держави.

Згідно з пунктами 1.3, 1.6 Бангалорських принципів (Перший показник. Незалежність) суддя не тільки виключає будь-які взаємовідносини, що не відповідають посаді, чи втручання з боку органів законодавчої та виконавчої влади, але й робить це таким чином, щоб це було зрозуміло навіть сторонньому спостерігачу. Суддя виявляє та підтримує високі стандарти поведінки суддів з метою зміцнення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримання незалежності судових органів.

Принцип об’єктивності (Другий показник. Об’єктивність) є необхідною умовою для належного виконання суддею своїх обов’язків. Об’єктивність проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Пунктами 2.1, 2.2 Бангалорських принципів встановлено, що при виконанні своїх обов’язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об’єктивності суддів та судових органів.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Бангалорських принципів (Третій показник. Чесність та непідкупність) суддя демонструє поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача. Спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів. Недостатньо просто чинити правосуддя, потрібно робити це відкрито для суспільства.

Пунктами 4.1, 4.2 Бангалорських принципів (Четвертий показник. Дотримання етичних норм) установлено, що суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Суддя не повинен діяти чи дозволяти іншим діяти у такий спосіб, щоб можна було зробити висновок, що будь-хто неналежно впливає на здійснення суддею його повноважень (пункт 4.9 Бангалорських принципів).

Наведені ГРД факти узгодження суддею Бояринцевою М.А. своїх дій із головою суду під час здійснення правосуддя, а також обговорення з працівниками суду стану розгляду справи, планів щодо прийняття у справах конкретних рішень вказують на те, що суддя не дотримувалась норм, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та Кодексом суддівської етики, щодо підтримання високих стандартів поведінки суддів, неухильного додержання вимог закону, присяги судді, високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду, і повною мірою ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, наданих на запит Комісії Національним антикорупційним бюро України, а також публікаціях в медіа, підготовлених на їх підставі.

Дії судді, яка вступає у залежність від вказівок іншої особи, створюють видимість наявності в такої судді певних схильностей і з точки зору розсудливого спостерігача викликають сумнів у дотриманні суддею етичних принципів і правил поведінки судді, оскільки формують уявлення про можливість впливу на прийняття суддею рішень під час здійснення правосуддя.

Судова влада повинна мати довіру не тільки сторін у конкретній справі, але й суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана (пункт 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів).

Комісія зазначає, що події, які відбулися у 2019 році, та ситуація, що склалася у судовій системі України, а також можлива участь у вказаних подіях судді Бояринцевої М.А. набули в медіа та викликали негативну оцінку громадськості, що може мати наслідком підвищення рівня недовіри громадськості до судової влади України та суттєво зашкодити її авторитету.

Зокрема, Пленум Верховного Суду 18 вересня 2020 року ухвалив заяву щодо оприлюднених записів НАБУ, у якій зауважив таке: «Пленум Верховного Суду змушений констатувати, що судовій владі завдано значної шкоди від змісту зазначених записів. Це несе в собі ризик серйозного порушення цінностей, на яких будується незалежний і справедливий суд, та зводить нанівець щоденні зусилля тисяч суддів з підвищення довіри громадян до суду».

Комісією з метою об’єктивного та повного кваліфікаційного оцінювання судді Окружного адміністративного суду міста Києва Бояринцевої М.А., направлено запит до Національного антикорупційного бюро України про надання інформації та матеріалів, які мають суттєве значення для процедури кваліфікаційного оцінювання судді. На лист Комісії від 03.04.2024 № 31кп-2810/18 Національне антикорупційне бюро України листом від 23.05.2025 № 512-317/14972 надіслало матеріали кримінальних проваджень, які мають суттєве значення для оцінки неухильного дотримання суддею Бояринцевою М.А. принципу верховенства права, вимог закону та присяги судді.

Національне антикорупційне бюро України в особі керівника Другого підрозділу детективів В. Шмитька констатувало, що розголошення відомостей досудового розслідування в зазначених кримінальних провадженнях, наданих ВККС України, не зашкодить досудовому розслідуванню. Надано дозвіл в порядку, передбаченому статтями 40, 222 КПК України, на розголошення (використання, ознайомлення) з копіями матеріалів членам ВККС, членам Вищої ради правосуддя, членам Громадської ради доброчесності та судді Бояринцевій М.А. в процедурах кваліфікаційного оцінювання суддів ОАСК, відповідних процедурах у ВККС та ВРП, а так само при подальших судових процедурах у всіх інстанціях України та Європейському суді з прав людини.

З отриманих матеріалів вбачається, що детективами Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі – САП), 17.03.2021 завершено досудове розслідування у кримінальному провадженні НОМЕР_1 від 21.06.2019 (об’єднаного із кримінальним провадженням НОМЕР_2 від 17.07.2020, раніше виділеним із кримінального провадження НОМЕР_3 від 25.02.2014) за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 344 КК України, ОСОБА_3 – ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109 КК України, ОСОБА_4 – ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109 КК України, ОСОБА_5 – ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27, ст. 351-2 КК України, ОСОБА_6 – ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27, ст. 351-2 КК України, ОСОБА_7 – ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ст. 351-2 КК України, ОСОБА_8 – ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27, ст. 351-2 КК України, ОСОБА_9 – ч. 1 ст. 369-2 КК України, ОСОБА_10 – ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ст. 351-2 КК України, ОСОБА_11 – ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ст. 351-2 КК України, ОСОБА_12 – ст. 351-2 КК України.

17.06.2022 Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою в порядку статті 291 КПК України до Вищого антикорупційного суду направлено для розгляду обвинувальний акт у кримінальному провадженні НОМЕР_1 від 21.06.2019 за обвинуваченням ОСОБА_1 та інших вказаних вище осіб.

В рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні НОМЕР_1 від 21.06.2019 за підозрою голови ОАСК ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 344 КК України, та інших осіб, у т.ч. за фактами втручання в діяльність державних діячів (членів ВККС України), захоплення державної влади, зокрема у ВККС України, ВРП, а також перешкоджання діяльності ВККС України та її членів тощо, під час проведення у 2019 році негласних слідчих (розшукових) дій стосовно голови ОАСК ОСОБА_1, заступника голови ОАСК ОСОБА_3 на підставі відповідних судових рішень в установленому законом порядку зафіксовано на носіях інформації розмови в ОАСК ОСОБА_1, у т.ч. із суддею ОАСК Бояринцевою М.А., з яких вбачається, що суддя при  здійсненні правосуддя не була незалежною, при прийнятті рішень виходила не з обставин, установлених під час розгляду справ, та свого внутрішнього переконання, керуючись верховенством права, а з огляду на позицію, узгоджену з головою суду ОСОБА_1 який здійснював зовнішнє втручання та вплив на прийняті рішення.

Зокрема, із наявних в розпорядженні Комісії матеріалів вбачається, що ухвалою судді Бояринцевої М.А. від 22.04.2019 відкрито провадження у справі № 640/6439/19 за позовом ОСОБА_13 (колишнього члена ВККС України, судді Вищого адміністративного суду України) до Уповноваженого Верховної ради з прав людини (ОСОБА_2) про визнання протиправними дій та скасування наказу від 04.04.2019 № 191/к «Про призначення члена ВККС України» (ОСОБА_11 замість ОСОБА_13). Ухвалою судді Бояринцевої М.А. від 26.04.2019 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_13 про забезпечення позову (шляхом зупинення дії згаданого наказу), а також ухвалою судді ОАСК Бояринцевою М.А. від 26.06.2019 відмовлено позивачу (ОСОБА_13) у прийнятті збільшених позовних вимог (щодо іншого наказу Омбудсмена).

З протоколу огляду матеріального носія інформації – карти пам’яті з результатами проведення негласних слідчо-розшукових дій вбачається, що 22.04.2019 в період часу  15:55:02–16:03:02 в приміщенні ОАСК відбулась телефонна розмова особи, ідентифікованої органом досудового розслідування як голова ОАСК ОСОБА_1, у присутності особи, ідентифікованої органом досудового розслідування як суддя Бояринцева М.А.

...

ІНФОРМАЦІЯ_1

...

Тобто, із змісту записів цієї розмови, зафіксованої в приміщеннях ОАСК, за участі щонайменше однієї особи, ідентифікованої органом досудового розслідування як ОСОБА_1, вбачається, що Бояринцева М.А. саме за вказівкою голови ОАСК ОСОБА_1 26.04.2019 ухвалою у справі № 640/6439/19 відмовила у задоволенні заяви ОСОБА_13 про забезпечення позову, тим самим приймаючи бажане для керівництва суду  процесуальне рішення.

Крім того, ухвалою від 03.12.2018 суддею ОАСК Бояринцевою М.А. відкрито провадження у справі № 640/19806/18 за позовом колишнього Міністра праці та соціальної політики України ОСОБА_2 до НАЗК про визнання протиправними та скасування рішень НАЗК № 1969 та № 1981 стосовно електронної декларації 2016 року, а ухвалою від 04.12.2018 відмовлено в забезпеченні позову (шляхом зупинення дії згаданих рішень НАЗК та заборони посадовим особам НАБУ розпочинати і здійснювати досудове розслідування стосовно ОСОБА_2 за ст. 366-1 КК України на підставі цих рішень НАЗК); ухвалою судді ОАСК Бояринцевої М.А. від 25.03.2019 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Комісія наголошує, що ухвалою судді ОАСК Бояринцевої М.А. від 15.04.2019 (за 7 днів до зазначеної вище розмови, під час якої суддя інформує колишнього голову суду про прийняте процесуальне рішення) об’єднано до спільного розгляду і вирішення адміністративні справи № 640/19806/18 (рішення НАЗК стосовно декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік), № 640/19807/18 (рішення НАЗК стосовно декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік), № 640/19808/18 (рішення НАЗК стосовно декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік), а потім відповідно до рішення судді ОАСК Бояринцевої М.А. від 12.06.2019 задоволено позов ОСОБА_2 та визнано протиправними і скасовано рішення НАЗК стосовно декларацій особи уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування  за 2015, 2016, 2017 роки.

Таким чином, із змісту запису розмови в приміщенні ОАСК, зафіксованої органом досудового розслідування, яким ідентифіковано серед учасників розмов щонайменше голову цього суду ОСОБА_1, вбачається, що Бояринцева М.А. погоджувала з колишнім головою ОАСК ОСОБА_1 хід розгляду цих справ.

Окрім того, із змісту зафіксованих під час проведення НСРД розмов голови ОАСК ОСОБА_1 вбачається, що в квітні 2019 року головою ОАСК організовано подання до цього суду позовів. Надалі в ході розгляду судової справи № 640/7373/19 на виконання вказівок голови ОАСК ОСОБА_1 ухвалою судді ОАСК Бояринцевої М.А. про забезпечення позову від 26.04.2019 заборонено Конкурсній комісії з добору кандидатів для обрання суддею ЄСПЛ від України вчиняти дії щодо проведення цього конкурсу, тим самим фактично заблоковано (зупинено) проведення конкурсу щодо обрання судді ЄСПЛ від України з метою недопущення призначення непідконтрольної особи суддею ЄСПЛ та продовження виконання судових функцій попереднім представником України.

Як зазначалось вище, в схожій ситуації під час розгляду справи за позовом колишнього члена ВККС України ОСОБА_13 та колишнього Міністра праці та соціальної політики України ОСОБА_2 суддя Бояринцева М.А. відмовила у задоволенні заяви про забезпечення позову. Більше того, таке рішення суперечить частині другій статті 150 КАСУ, а також усталеній практиці Верховного суду, зокрема постанові ВС від 24.04.2019 у справі № 826/10936/18 (провадження К/9901/728/19). 

Можливі мотиви і обставини, які спонукали ОСОБА_1 до здійснення впливу на розгляд цієї справи, містяться в журналістському розслідуванні

https://censor.net/ru/photonews/3285790/sudyaschiyisya_s_ukrainoyi_glava_oask_vovk_vstrechalsya_s_mujem_sudi_espch_logvinskim_sam_eksnardep), в якому наведені факти, що підривають авторитет судової влади і держави як кандидата в члени Європейського співтовариства.

Так, із протоколу огляду матеріального носія інформації – карти пам’яті з результатами проведення негласних слідчо-розшукових дій вбачається, що 05.04.2019 в період часу з 09:53:54 до 09:57:32 в приміщенні ОАСК відбулась розмова між особами, ідентифікованими органом досудового розслідування як судді ОАСК ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_14)

...

ІНФОРМАЦІЯ_2

…

Окрім того, з протоколу огляду матеріального носія інформації – карти пам’яті з результатами проведення негласних слідчо-розшукових дій вбачається, що 23.04.2019 в період часу з 09:34:38–09:37:24 в приміщенні ОАСК мала місце розмова між особами, ідентифікованими органом досудового розслідуванню як судді ОАСК ОСОБА_1, ОСОБА_15, ОСОБА_4, ОСОБА_14).

…

ІНФОРМАЦІЯ_3

…

Також із протоколу огляду матеріального носія інформації – карти пам’яті з результатами проведення негласних слідчо-розшукових дій вбачається, що 25.04.2019 в період часу з 17:06:35 до 17:08:35 в приміщенні ОАСК мала місце розмова між особами, ідентифікованими органом досудового розслідування як судді ОАСК ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_14)

…

ІНФОРМАЦІЯ_4

…

Окрім того, з протоколу огляду матеріального носія інформації – карти пам’яті з результатами проведення негласних слідчо-розшукових дій вбачається, що 26.04.2019 в період часу з 09:23:50 до 09:24:48  в приміщенні ОАСК відбулась розмова між особами, ідентифікованими органом досудового розслідування як голова ОАСК ОСОБА_1 та помічник голови ОАСК ОСОБА_16.

…

ІНФОРМАЦІЯ_5

…

Також з протоколу огляду матеріального носія інформації – карти пам’яті з результатами проведення негласних слідчо-розшукових дій вбачається, що 26.04.2019 в період часу з 09:28:13 до 09:29:59 в приміщенні ОАСК відбулась розмова між особами, ідентифікованими органом досудового розслідування як голова ОАСК ОСОБА_1 та помічник голови ОАСК ОСОБА_16.

…

ІНФОРМАЦІЯ_6

…

З протоколу огляду матеріального носія інформації – карти пам’яті з результатами проведення негласних слідчо-розшукових дій вбачається, що 26.04.2019 в період часу з 09:41:33 до 09:43:05 відбулась телефонна розмова особи, ідентифікованої органом досудового розслідування як голова ОАСК ОСОБА_1:

…

ІНФОРМАЦІЯ_7

…

При цьому з тексту ухвали від 26 квітня 2019 року в справі № 640/7373/19 вбачається, що Бояринцевою М.А. початково прийнято рішення про залишення позовної заяви без руху, однак після уточнення позивачем позовних вимог (в день телефонної розмови ОСОБА_1 про необхідність такого уточнення) Бояринцева М.А. винесла ухвалу про забезпечення адміністративного позову. Цією ухвалою про забезпечення позову «автоматично» продовжились повноваження судді ЄСПЛ ОСОБА_17.

Також із протоколу огляду матеріального носія інформації – карти пам’яті з результатами проведення негласних слідчо-розшукових дій вбачається, що 21.03.2019 в період часу з 11:57:08 до 12:03:27 в приміщенні ОАСК відбулась розмова між особами, ідентифікованими органом досудового розслідування як голова ОАСК ОСОБА_1 та працівник СБУ ОСОБА_18 такого змісту:

…

ІНФОРМАЦІЯ_8

…

Отже із змісту зафіксованих під час проведення НСРД розмов вбачається, що у 2019 році голова ОАСК ОСОБА_1 на прохання працівників СБУ втручався у здійснення правосуддя суддею Бояринцевою М.А. щодо розгляду судової справи № 826/11786/18 за позовом ПрАТ «Телеканал Інтер» до Нацради України з питань телебачення і радіомовлення, в якій 26.06.2019 суддею ОАСК Бояринцевою М.А. задоволено згаданий позов ПрАТ «Телеканал Інтер».

Більше того, з цієї розмови вбачається, що суддя Бояринцева М.А. скаржилася голові ОАСК ОСОБА_1 на позапроцесуальне спілкування і тиск працівників СБ України на неї у зв’язку із розглядом цієї справи. Водночас всупереч частині четвертій статті 48 Закону Бояринцева М.А. не звернулася з повідомленням про втручання в її діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора.

Окрім того, з протоколу огляду матеріального носія інформації – карти пам’яті з результатами проведення негласних слідчо-розшукових дій вбачається, що 22.04.2019 в період часу з 11:02:28 до 11:05:10 в приміщенні ОАСК мала місце розмова між особами, ідентифікованими органом досудового розслідування як голова ОСОБА_1 та суддя Шостого апеляційного адміністративного суду (у відставці) ОСОБА_19.

…

ІНФОРМАЦІЯ_9

…

Надалі за результатами авторозподілу позов розподілено в провадження судді Бояринцевій М.А., яка ухвалою від 25.04.2019 відкрила провадження у справі № 640/7007/19, а 15.07.2019 постановила рішення, яким позов задовольнила.

Вища рада правосуддя вже розглянула низку дисциплінарних проваджень щодо суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, в яких надано оцінку дотриманню вимог законодавства, Кодексу суддівської етики і за результатами яких прийнято рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Зокрема, у рішенні Третьої дисциплінарної палати ВРП від 13.11.2024 №  3300/3дп/15-24 констатовано порушення правил етичної поведінки суддями Окружного адміністративного суду міста Києва, зокрема й під час здійснення правосуддя у справах, які до певної міри пов’язані або використовувались учасниками злочинної організації для реалізації плану щодо зміни складу органів судового врядування, насамперед Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, блокування роботи ВККСУ шляхом подання замовних позовів до ОАСК стосовно окремих членів ВККСУ та надалі звільнення нелояльних до голови ОАСК ОСОБА_1 членів ВККСУ і призначення попередньо узгоджених кандидатів на ці посади для зупинення процесу кваліфікаційного оцінювання суддів ОАСК.

Комісія наголошує, що не оцінює зазначені матеріали НАБУ за ознаками належності та допустимості доказів в розумінні кримінального процесуального закону, а лише надає правову оцінку обставинам з точки зору дотримання суддею вимог щодо професійної етики та доброчесності.

Оцінюючи обставини, зафіксовані в матеріалах, наданих НАБУ, та викладені у публікаціях в медіа щодо цих подій, у співставленні з поясненнями судді Бояринцевої М.А., Комісія доходить висновку про наявність підстав для виникнення обґрунтованого сумніву щодо достатнього рівня незалежності у поведінці судді та її спроможності не піддаватися впливу.

При цьому Комісія враховує, що обставини, зафіксовані під час здійснення досудового розслідування, повною мірою корелюються (в часі та за змістом) з процесуальними рішеннями, які приймались Бояринцевою М.А. у справах №№826/11786/18, 640/19806/18, 640/6439/19, 640/7007/19, 640/7373/19, 640/6439/19, 640/7007/19. Водночас під час співбесіди суддя жодним чином не спростувала сумніви членів Комісії та представника ГРД в тому, що нею не узгоджувалися процесуальні та остаточні рішення, а також мотивувальні частини в окремих справах з головою суду, ба більше – не виконувалися вказівки.

Комісія зазначає, що складовими поняття (кваліфікаційної вимоги) «доброчесність» є такі чесноти судді, як незалежність, чесність, неупередженість, непідкупність, сумлінність, дотримання ним етичних норм, у тому числі бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті.

Незалежність суддів є прерогативою чи привілеєм не для захисту власних інтересів, а в інтересах верховенства права та тих, хто шукає й очікує правосуддя (пункт 10 Рекомендації № R (94) 12 щодо незалежності, ефективності та ролі суддів, а також доречність її [Рекомендації] та будь-яких інших міжнародних стандартів для існуючих проблем у цих сферах).

Незалежність суддів є одним з основних принципів судової системи України. За приписами частин першої, другої статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина перша статті 1 та частина перша статті 6 Закону). Цей принцип важливий для забезпечення правової стабільності, довіри громадськості до судової системи та захисту прав та свобод громадян.

Відповідно до частини першої статті 106 Закону підставами дисциплінарної відповідальності зокрема є умисне або внаслідок недбалості: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок.

При цьому Комісія ураховує позицію Вищої ради правосуддя та Верховного суду щодо використання матеріалів кримінальних проваджень, зокрема й отриманих за результатами проведення негласних слідчо-розшукових дій, в процедурах судової кар’єри.

Так, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 18.02.2025 № 269/0/15-25 Шейко Тетяну Іванівну звільнено з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

Обґрунтовуючи своє рішення, ВРП посилалася на свою попередню практику, висловлену в рішеннях Вищої ради правосуддя від 26 грудня 2023 року № 1400/0/15-23, від 22 жовтня 2020 року № 2932/0/15 20, від 1 квітня 2021 року № 759/0/15-21, а також на практику Великої Палати Верховного Суду (постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), від 11 вересня 2018 року у справі № 800/454/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18), від 8 квітня 2021 року (провадження № 11-238сап20), від 30 травня 2024 року (справа № 990SCGC/3/24), від 4 липня 2024 року (провадження № 11-201сап23): матеріали кримінального провадження можуть бути використані під час вирішення питання про наявність у діях судді дисциплінарного проступку; відсутність вироку, яким було б визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є перешкодою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності; у дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження; під час розгляду дисциплінарної справи дисциплінарний орган самостійно, незалежно від результатів кримінального провадження, надає оцінку допустимості, належності та обґрунтованості наявним у матеріалах дисциплінарної справи доказам, зокрема тим, що здобуті під час кримінального провадження, встановлює в діях судді ознаки дисциплінарного проступку й ухвалює рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Законність розголошення таємниці досудового розслідування в процедурі звільнення одного з прокурорів досліджував Верховний Суд у справі № 9901/699/18.

Велика палата Верховного суду у постанові від 18.06.2019 врахувала практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою не є порушенням статті 6 ЄКПЛ притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (рішення від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (рішення від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).

У постанові Великої палати Верховного суду від 22.10.2019 (справа № 9901/918/18), констатовано, що відомості, необхідні Комісії для здійснення своїх повноважень, можуть бути отримані з будь-яких джерел у порядку, встановленому законодавством. Тому Комісія витребувала та отримала необхідні для ухвалення оскаржуваного рішення копії матеріалів кримінального провадження, дозвіл на використання яких у межах дисциплінарного провадження відповідно до статті 222 КПК України надано безпосередньо прокурором.

Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими доводи позивача про те, що матеріали НСРД не можуть бути доказами в дисциплінарному провадженні.

Постановою Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 09.02.2023 у справі № 640/7008/20 визнано законним звільнення начальника відділу САП ОГП ОСОБА_20 на підставі зібраних у кримінальному провадженні НОМЕР_3 від 25.02.2014 матеріалів НСРД та складених відповідних протоколів оглядів (носіїв інформації, на яких містяться аудіозаписи розмов, зафіксованих під час НСРД у службовому кабінеті ОАСК), у яких відтворено стенограми розмов заступника голови ОАСК ОСОБА_3 та прокурора ОСОБА_20, що свідчили про істотні порушення службової дисципліни останньою.

Судова практика ЄСПЛ (зокрема рішення від 18.01.2022 у справі Адомайтіса проти Литви (заявка № 14833/18), свідчить про можливість та законність використання секретної інформації (матеріалів НСРД), здобутої під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, саме в дисциплінарних провадженнях, зокрема проти суддів, прокурорів, держслужбовців тощо.

ЄСПЛ врахував, що звільнення Адомайтіса ґрунтувалося не лише на матеріалах, зібраних шляхом перехоплення його телефонних розмов, але й на інших доказах, що не збиралися таємно (різні договори та показання свідків). ЄСПЛ дійшов висновку, що заявнику були надані для ознайомлення докази проти нього та він мав можливість відповісти на них, а тому не було порушення статті 6 та/чи 13 ЄКПЛ (параграфи 71-74). Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) 13 березня 2017 року на 110-й пленарній сесії ухвалила висновок № 880/2017 Amicus curiae brief для Конституційного Суду Республіки Молдова щодо кримінальної відповідальності суддів, у пункті 53 якого зазначено, що «кримінальна та дисциплінарна відповідальності не є взаємно виключеними: дисциплінарні стягнення можуть бути так само доцільними і в разі звільнення від кримінальної відповідальності; також той факт, що кримінальне провадження не відкривається в разі неспроможності встановити винуватість у скоєнні злочину або факти в кримінальній справі, не означає, що суддею під питанням не було вчинено дисциплінарного порушення, саме через різний характер двох типів відповідальності».

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) також зазначила, що «якою б важливою не була свобода суддів при здійсненні своїх суддівських функцій, це не означає, що судді не підзвітні. Необхідно забезпечити рівновагу між недоторканністю як засобом захисту судді від неналежного тиску та зловживань з боку органів влади або окремих осіб (функціональною недоторканністю), з однієї сторони, та тим фактом, що судді не повинні бути вищі за закон (підзвітністю). Якщо неналежна поведінка судді може підірвати впевненість громадськості в судовій владі, держава має бути зацікавлена у відкритті дисциплінарного провадження проти цього судді».

Згідно з практикою ЄСПЛ не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).

Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення ЄСПЛ від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). З огляду на це зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру.

Венеційська комісія у Консультативному висновку для Конституційного Суду Республіки Молдова щодо кримінальної відповідальності суддів № 880/2017 CDL-AD (2017) 002, ухваленому Венеційською комісією на 110-му пленарному засіданні (Венеція, 10-11 березня 2017 року), зазначила, що, на відміну від кримінальної відповідальності, дисциплінарна відповідальність має інші складові частини і застосовує різні стандарти доказування. Однак слід зазначити, що кримінальна і дисциплінарна відповідальності не є взаємовиключними. Дисциплінарні санкції можуть так само застосовуватися у кримінальній справі з виправдувальним вироком. Крім того, той факт, що кримінальну справу не порушено через неможливість установити кримінальну провину або факти, не означає, що відповідним суддею не було скоєно ніяких дисциплінарних порушень саме через різний характер обох типів відповідальності. Якщо неправомірна поведінка судді здатна підірвати довіру до судової влади, то в інтересах суспільства порушити дисциплінарне провадження щодо цього судді. Проте кримінальне провадження не враховує конкретний дисциплінарний аспект неправомірної поведінки, а лише вину у вчиненні злочину (пункти 18, 53 Консультативного висновку).

Отже, ЄСПЛ вирішив, що втручання в право заявника на повагу до його приватного життя може вважатися необхідним і пропорційним, а тому немає порушення статті 8 ЄКПЛ. Загальний висновок же такий, що секретна інформація, зібрана під час розслідування злочинів, може використовуватися у дисциплінарному провадженні, головне, аби таке використання було пропорційним та необхідним, мало законну мету та правову основу. І що головне – інформацію можна використовувати правомірно, навіть якщо кримінальна справа була закрита чи доказів було недостатньо для кримінального звинувачення, а допустимість інформації, отриманої в результаті негласних слідчих дій, в дисциплінарному провадженні не порушує Конвенції. 

Таким чином, Комісія виснує, що під час співбесіди Бояринцевою М.А. не спростовано обґрунтованих сумнівів щодо належного дотримання нею принципу незалежності судді, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Крім того, у висновку ГРД  зазначено, що вартість об’єктів цивільних прав, набутих суддею та її чоловіком, не відповідає розміру їхніх доходів, отриманих із законних джерел, у періоди, що передували набуттю відповідних об’єктів цивільних прав, а також окремі об’єкти цивільних прав набуті за ціною, що істотно відрізняється від ринкової.

Так, згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – майнова декларація), за 2019 рік чоловік судді 26 червня 2019 року набув у власність автомобіль Mercedes-Benz Vito (2014 р.в.) вартістю 50 000 грн, що за офіційним курсом НБУ на час купівлі становило 1 909 дол. США. За відомостями спеціалізованих сайтів із продажу автомобілів ринкова вартість подібних за характеристиками транспортних засобів становила від 12 600 до 24 200 дол. США.

За даними досьє та майнової декларації за 2015 рік, упродовж 2006-2012 років суддя та її чоловік набули у власність декілька об’єктів рухомого та нерухомого майна, а саме:

25 листопада 2005 року - житловий будинок у м. Приморськ, Запорізької області загальною площею 75,9 кв.м, вартістю 55 000 грн (або 10 891 дол. США за офіційним курсом НБУ на момент придбання);

18 липня 2006 року - гаражний бокс в кооперативі з будівництва та експлуатації індивідуальних гаражів «Промбудівець» загальною площею 18 кв.м, вартістю 16 510 грн (або 3 269 дол. США за офіційним курсом НБУ на момент придбання);

24 квітня 2007 року - квартиру у м. Запоріжжя загальною площею 111,5 кв.м, вартістю 909 000 грн (або 180 000 дол. США за офіційним курсом НБУ на момент купівлі);

10 квітня 2008 року – автомобіль легковий MITSUBISHI L 200, придбаний чоловіком судді, вартість у досьє не вказана, однак у 2013 році чоловік відчужив, ймовірно, саме це авто за 160 тис. грн (або 20 025 дол. США за офіційним курсом НБУ на момент відчуження);

01 листопада 2010 року - автомобіль легковий Ford Kuga Titanium (2010 р.в.), придбаний за 274 800 грн (або 34 741 дол. США за офіційним курсом НБУ на момент придбання);

04 грудня 2012 року – автомобіль легковий Mini Cooper S Countryman ALL4 (2012 р.в.), придбаний чоловіком судді за 397 378 грн (або 49 734 дол. США за офіційним курсом НБУ на момент придбання);

Таким чином, сукупна вартість набутих у власність суддею та її чоловіком об’єктів рухомого та нерухомого майна за 2005 - 2012 роки становила щонайменше 298 660 дол. США. Доходи судді за період з 2001 до 2012 року становили близько 531 170 грн (еквівалент 78 904 дол. США за середньорічним курсом НБУ за кожен рік відповідно). Доходи її чоловіка з 1999 до 2012 року становили 579 077 грн (еквівалент 88 095 дол. США за середньорічним курсом НБУ за кожен рік відповідно).

Таким чином, сукупний дохід судді та її чоловіка у 1999 - 2012 роках становив в еквіваленті 166 999 дол. США, що на 131 661 дол. США менше, ніж сукупна вартість майна, набутого протягом 2005-2012 років.

ГРД вважає, що, враховуючи наявні відомості про трудову діяльність судді та її чоловіка, а також інформацію про їх доходи,  існує обґрунтований сумнів у достатності доходів судді та її чоловіка для здійснення таких витрат.

Стосовно сукупних доходів судді та її чоловіка за 1999-2012 роки і придбання майна на суму, що на 131 661 дол. США більше, ніж дохід сім’ї за цей період Бояринцева М.А. пояснила, що з чоловіком познайомилась лише наприкінці 2004 року, а одружилися вони у листопаді 2006 року. Суддя зазначила, що у висновку ГРД не зазначено принцип обрахунку сукупного доходу за період з 1999 року до 2012 року, а їй не відомо про доходи чоловіка до періоду одруження тощо, тому висновок щодо придбання майна на суму, що на 131 661 дол. США більша, ніж їх сукупний дохід, на її погляд, викликає сумнів у методі його розрахунку.

Суддя зазначила, що до змін в законодавстві України щодо обов’язковості декларування допомоги від родини, тобто до 2015 року, такі відомості не вимагалися. Її родина завжди їй допомагала, адже вона працювала на посаді помічника судді та 5 років була здобувачем наукового ступеня кандидата юридичних наук, а дохід родини дозволяв це робити. Ще до 1999 року її дідусь та мати стали приватними нотаріусами та мали офіційний дохід, який дозволяв зробити значні заощадження.

У зв’язку зі змінами в законодавстві після Революції Гідності податковим органом було проведено перевірку достовірності відомостей щодо доходів та майна суддів відповідно до Закону України «Про очищення влади» та надано роз’яснення щодо придбаного майна у 2007-2013 роках. ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві 14 лютого 2015 року складено висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п’ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», за результатами якої з урахуванням письмових пояснень та підтвердних документів встановлено, що вартість майна, вказаного у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2013 рік, набутого Бояринцевою М.А. за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел.

Суддя вважає, що висновок ГРД в частині придбання майна впродовж 2006-2012 років зроблено на припущеннях.

Суддя вказує, що автомобілі та квартира у м. Запоріжжі придбавалися у кредит, про що свідчать іпотечний договір від 30 квітня 2007 року на купівлю квартири; кредитний договір від 17 березня 2008 року на купівлю транспортного засобу Мітцубісі Л 200; кредитний договір на придбання автомобіля Mini Cooper S Countryman ALL4. 

Бояринцева М.А. зазначає, що автомобіль легковий Мерседес Бенц Віто (2014 р.в.) дійсно був придбаний чоловіком у 2019 році за 50 000,00 грн, що, на її думку, не вказує на недоброчесність судді.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України у цивільних правовідносинах презюмується свобода договору. Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (стаття 12 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Договір купівлі-продажу автомобіля недійсним або удаваним не визнавався. Відомості, необхідні для заповнення майнової декларації, суддею надавалися, в тому числі відомості щодо продавця.

Суддя вказує, що особа продавця їй не відома. Вона не має повноважень щодо звернення до цієї особи за наданням підтверджувальної інформації щодо продажу автомобіля та не може довести справжність ціни.

Комісією під час співбесід оцінено пояснення судді на висновок ГРД, а також відомості, наявні у суддівському досьє, та встановлено таке.

У процедурі кваліфікаційного оцінювання з огляду на мету і завдання його проведення може виникнути обґрунтований сумнів, який для обізнаного та розсудливого спостерігача вказує на наявність показника, що свідчить про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності. Водночас під терміном «розсудливий спостерігач» для цілей кваліфікаційного оцінювання необхідно розуміти людину, чиї уявлення, стандарти поведінки відповідають тим, які зазвичай прийняті серед пересічних громадян у нашому суспільстві.

У випадку виникнення такого сумніву обов’язком (повноваженням) Комісії є з’ясування й оцінка всіх аспектів життя і діяльності судді не лише професійного характеру, але й морально-етичного. Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді / кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики.

Обґрунтований сумнів вважається таким, що виник, у тому числі, з моменту надання ГРД мотивованого висновку про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності або інформації стосовно судді.

І хоча Комісія вважає себе зобов’язаною вжити заходів для перевірки обставин, які стали підставою для надання висновку (інформації) ГРД, суддя повинна брати активну участь у спростуванні сумніву в її доброчесності. Використовуючи чіткі та переконливі докази, суддя може розвіяти обґрунтований сумнів у наявності індикатора (показника), що свідчить про її невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності. Водночас під стандартом доказування – «чіткі та переконливі докази», Комісією для цілей кваліфікаційного оцінювання розуміються докази, які залишають в обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача тверду віру або переконання, що є висока ймовірність того, що фактичні твердження судді є правдою.

Якщо суддя не в змозі спростувати існування обставин, що можуть свідчити про її невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності, то факти, які підтверджують наявність обґрунтованих сумнівів, мають бути надалі оцінені Комісією, оскільки вони мають вплив на авторитет судової влади і суддя усвідомлює необхідність його підтримання за тих чи інших обставин.

Отже, Комісія має виключити наявність будь-яких сумнівних фактів щодо поведінки судді не лише з точки зору вимог законодавства, але й з метою зміцнення переконання суспільства у чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суддівського корпусу та з огляду на необхідність того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, поведінка та репутація судді були бездоганними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 9901/124/19).

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, суддею 13 квітня 2007 року було придбано дві квартири у м. Запоріжжя, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 заг. площею 61,95 кв.м, вартістю 454 000,00 грн (далі – кв. 1) та АДРЕСА_2 заг. площею 47,33 кв.м, вартістю 454 000,00 грн (далі – кв. 2).

Для придбання вказаних квартир 13 квітня 2007 року суддею було отримано два кредити в ЗРУ КБ «Приватбанк» на загальну суму 900 000,00 грн (180 000,00 дол. США). Вказані відомості підтверджуються інформацією з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, де зазначено про накладення обтяжень на квартиру № 1 відповідно до іпотечного договору № 805 від 13 квітня 2007 року, розмір основного зобов’язання - 454 500,00 грн (або 90 900,00 дол. США за курсом НБУ на той час), строк виконання – до 13 квітня 2027 року, достроково погашений до 20 жовтня 2008 року, тобто через 18 місяців з дня отримання кредиту. У той же день було укладено також й іпотечний договір № 808 з аналогічним розміром основного зобов’язання та строком виконання, який достроково погашено 30 жовтня 2012 року, тобто через 64 місяці (5,3 року).

З викладеного випливає, що суддя погасила кредитні зобов’язання на суму 900 000,00 грн (180 000,00 дол. США) за 64 місяці, тобто орієнтовно 2 813 доларів на місяць.

У період погашення вказаних кредитних зобов’язань придбавалися також і інші об’єкти рухомого та нерухомого майна. Проведено вартісний аналіз для оцінки платоспроможності судді та її чоловіка для їх придбання, а також погашення заборгованостей перед банками.

Так, 17 березня 2008 року чоловік судді уклав кредитний договір № 490058379 із ЗАТ «Альфа-Банк» на суму 15 225,19 дол. США з номінальною процентною ставкою 11,99 % річних для придбання автомобіля легкового MITSUBISHI L200 (2008 р.в.), строк виконання якого – 17 березня 2013 року. Бояринцева М.А. не надала точних відомостей, коли саме було сплачено кошти за вказаний транспортний засіб, однак за відомостями із Єдиного державного реєстру транспортних засобів він був відчужений 13 березня 2013 року, що вказує на те, що погашення за цим кредитним договором здійснювалося у той же період, що і кредитними договорами на квартири.

У той же період Бояринцева М.А. придбала у власність автомобіль легковий Ford Kuga Titanium (2010 р.в.) вартістю 274 800,00 грн (або близько 34 436,00 дол. США). За поясненнями судді, вказаний транспортний засіб їй подарувала мати, коли вона обійняла посаду судді.

Через місяць після погашення кредитних зобов’язань за дві квартири і автомобіль легковий MITSUBISHI L200 (2008 р.в.), чоловік судді 30 листопада 2012 року отримав кредит для придбання автомобіля легкового Mini Cooper S Countryman ALL4 вартістю 397 378,00 грн, або 49 734 дол. США.

Суддя пояснила, що автомобіль легковий Mini Cooper S Countryman ALL4 було придбано за кредитні кошти, договір укладався в UniCredit Bank 30 листопада 2012 року, який було погашено 24 жовтня 2014 року. Дострокове погашення кредиту відбулося за рахунок курсової різниці гривні у відношенні до долара: з 799,3 грн за 100 дол. США у листопаді 2012 року до 1295,0353 грн за 100 дол. США у жовтні 2014 року за курсом НБУ. Бояринцева М.А. зазначає, що заборгованість за вказаним кредитом було погашено за рахунок заощаджень сім’ї у доларах США. У цьому аспекті суддя не пояснила та не надала розрахунків, коли саме та у яких розмірах були накопичені грошові заощадження з урахуванням того, що з 2007 до 2012 року сім’я погашала фінансові зобов’язання на суму близько 195 225,19 дол. США (без урахування сум погашення відсотків за користування кредитами). У цьому аспекті Комісія наголошує, що йдеться про дороговартісний транспортний засіб – 50 000,00 дол. США (без врахування сум погашення відсотків за користування кредитами).

При оцінюванні платоспоможності для придбання об’єктів рухомого та нерухомого майна Бояринцевою М.А. та її чоловіком Комісія бере до уваги розмір отриманих доходів у вказаний період. За даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, Бояринцева М.А. мала доходи у таких розмірах: 2007 рік – 33 841,49 грн, 2008 рік – 75 946,58 грн, 2009 рік – 57 024, 59 грн, 2010 рік – 74 209,43 грн, 2011 рік – 74 000,00 грн, 2012 рік – 162 649,16 грн, що в сумі становить 403 671,25 грн.

Відповідно, чоловік судді за вказаний період отримав доходи у таких розмірах: 2007 рік – 75 754,53 грн, 2008 рік - 109 935,09 грн, 2009 рік - 106 006,57 грн, 2010 рік - 110 252,28 грн, 2011 рік - 113 458,47 грн, 2012  рік - 127 413,69 грн, що в сумі становить 642 820,63 грн.

У поясненнях Бояринцева М.А. указала відомості про доходи, які суттєво не відрізняються від згаданих вище: сукупний дохід чоловіка з 2007 до 2012 року становив 85 256,00 дол. США, а її дохід – 70 543,00 дол. США, що у сумі становило 155 799,00 дол. США.

Комісія враховує відомості про отримані доходи, водночас зазначає про те, що кошти у заявленому розмірі фактично не були отримані сім’єю судді, оскільки вони підлягали оподаткуванню, відповідно сума отриманих доходів була меншою. З огляду на ставку податку з доходів фізичних осіб, яка діяла в той час, сукупний дохід судді та її чоловіка міг становити орієнтовно 205 тис. дол. США.

Також з точки зору розумного спостерігача очевидним є той факт, що забезпечення життєдіяльності судді та її чоловіка, а з вересня ______ року ще й доньки, а також утримання рухомого та нерухомого майна унеможливлювало акумулювання коштів у заявленому розмірі, щоб вважати, що всі вони могли бути використані для погашення кредитних зобов’язань за квартири та автомобіль легковий MITSUBISHI L200 (2008 р.в.).

У поясненнях суддя зазначає, що до придбання чоловіком автомобіля легкового MITSUBISHI L200 (2008 р.в.) у його власності перебував транспортний засіб – Kia Sorento (2006 р.в.). Вказане підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Зазначений транспортний засіб перебував у власності чоловіка з 14 листопада 2006 року до 25 липня 2008 року. У цьому аспекті важливо зазначити, що Kia Sorento (2006 р.в.) був придбаний чоловіком через десять днів після одруження, а його орієнтовна вартість на той час коливалася від 28 000,00 до 35 000,00 дол. США. Комісія не може дати оцінку інформації, яку надала Бояринцева М.А., про те, що на весілля було подаровано приблизно 21 000,00 дол. США, очевидно бере до уваги вказану інформацію, але критично оцінює можливість чоловіка придбати вказаний автомобіль у новому стані з огляду на рік випуску і рік придбання.

Також Комісія критично оцінює пояснення судді про те, що станом на 2007 рік у чоловіка були заощадження у розмірі 10 000,00 дол. США для придбання Kia Sorento (2006 р.в.) та з огляду на його доходи, які становили – у 1999 році – 390,00 грн, у 2000 – 1559,72 грн, у 2001 році – 1 048,29 грн, у 2002 році – 260,00 грн, у 2003  році – 260,00 грн та 2 928,54 грн у 2005 році.

Крім того, Бояринцева М.А. не обґрунтувала, у який період та за рахунок яких коштів було накопичено заощадження, що дозволили за два роки (з листопада 2012 до жовтня 2014 року) погасити фінансові зобов’язання у сумі майже 50 000,00 дол. США (це без урахування відсоткової ставки за користування кредитом) за автомобіль Mini Cooper S Countryman ALL4. За даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, Бояринцева М.А. у 2013 році отримала дохід у розмірі 217 131,01 грн (27 141,37 дол. США), у 2014 році – 228 749,61 грн (14 514,56 дол. США), а доходи чоловіка становили у 2013 році – 76 181,3 грн (9522,66 дол. США), у 2014 році – 307,13 грн (4016,94 дол. США), що в сумі становило всього 55 195,53 дол. США. Ці кошти, очевидно, також підлягали оподаткуванню та використовувались для забезпечення життєздатності сім’ї.

Під час засідання Комісії Бояринцева М.А. підтвердила, що їй та чоловікові дійсно не вистачало коштів на придбання вказаного рухомого та нерухомого майна, брак коштів компенсувала мати судді, яка працювала нотаріусом. Суддя вказала, що до запровадження відповідних  вимог антикорупційного законодавства кошти передавалися їй без будь-якого нотаріального чи навіть письмового оформлення. Водночас Бояринцева М.А. не вказала, коли приблизно, у якому розмірі та на який об’єкт рухомого чи нерухомого майна було надано кошти.

Комісія враховує надані суддею відомості, що мати судді отримувала валові доходи у значному розмірі з огляду на надані податкові декларації: за 1999 рік – 129 797,82 грн, за 2000 рік – 231 808,60 грн, за 2002 рік – 263 567,39 грн, за 2003 рік – 1143474,17 грн, за 2004 рік – 201 602,33 грн, за 2005 рік – 448 063,98 грн, за 2007 рік – 536 968,15 грн, за 2008 рік – 231 618,86 грн та за 2009 рік – 403 321,13 грн.

Водночас із пояснень судді та форми декларації не вбачаються витрати, понесені на здійснення підприємницької діяльності, що унеможливлює встановити розмір коштів, які залишились у розпорядженні ОСОБА_21 та могли бути використані для дарування доньці.

Водночас Комісія отримала від Державної податкової служби відомості про доходи, отримані матір’ю судді ОСОБА_21, які суттєво відрізняються від розміру зазначених доходів. Так, за даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, вони становили: у 1999 році – 4543,00 грн, за 2000 рік – 21 326,00 грн, за 2001 рік – 63 497,00 грн, за 2002 рік – 60 599,00 грн, за 2003 рік – 98 852,00 грн, за 2004 рік – 187 832,93 грн, за 2005 рік – 433 472,44 грн, за 2006 рік – 651 132,42 грн, за 2007 рік – 552 166,32 грн, за 2008 рік – 350 701,29 грн, за 2009 рік – 217 339,3 грн, за 2010 рік – 408 910,33 грн, за 2011 рік – 855 439,00 грн, за 2012 рік – 1 078 031,11 грн, за 2013 рік –  444210,00 грн, за 2014 рік – 319 470,00 грн,  за 2015 рік – 41 365,16 грн, за 2016 рік – 245 703,00, за 2017 рік – 120 035,56 грн, за 2018 рік – 112 099,20 грн, за 2019 рік – 74 283,59 грн, за 2020 рік – 12 728,52 грн, за 2021 рік – 493,00 грн, за 2022 рік – 65 829,62 грн,  за 2023 рік – 38 428,39 грн.

Водночас мати судді придбавала також численні об’єкти рухомого та нерухомого майна.

Зокрема, з 12 липня 2019 року до 20 серпня 2021 року (протягом двох календарних років) мати судді сплачувала кошти за п’ять об’єктів нерухомості, а саме: дві квартири та три паркомісця на загальну суму  3 851 341,79 грн, або 147 340,28 дол. США (розрахунок зроблено за курсом долара на дату внесення коштів), а саме: квартира АДРЕСА_3, м. Київ, заг. вартість 902 487,36 грн, або 34 020,01 дол. США;  квартира АДРЕСА_4, м. Київ, заг. вартість 2 048 854,43 грн, або 78 704,90 дол. США; три паркомісця за адресою АДРЕСА_5, м. Київ, заг. вартістю 900 000,00 грн, або 34 615,37 дол. США. Крім того, у цей же період мати судді 08.07.2020 придбала автомобіль FORD KUGA (2019 р.в.) вартістю 764 320,00 грн, або 28 308,14 дол. США.

Тобто загальна вартість придбаних об’єктів нерухомого та рухомого майна у цей період становить 4 615 661,79 грн, або 175 648,42 дол. США.

Комісія зауважує, що одним із критеріїв, на відповідність якому перевіряється суддя під час кваліфікаційного оцінювання судді, є доброчесність.

Під час оцінювання відповідності судді критерію доброчесності за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу ІІ Положення, у Комісії виник сумнів щодо прозорості демонстрації нею перед суспільством всіх активів, а також законності джерел походження коштів, необхідних для придбання майна, про яке зазначено у висновку ГРД та цьому рішенні. Бояринцева М.О. не змогла спростувати цього сумніву членів Комісії, а отже, Комісія не лише має право, але й зобов’язана надати оцінку фактам, які можуть свідчити про відповідність або невідповідність судді, зокрема, критерію доброчесності за визначеними в Положенні показниками, використавши наявні у неї відомості, отримані в порядку, встановленому законодавством.

При дослідженні питання щодо майнового стану судді Комісія не втручається в особисте право родичів судді фінансово підтримувати один одного, у тому числі надавати матеріальну допомогу для задоволення потреб побутового характеру, розмір якої відповідає загальноприйнятим у суспільстві уявленням про родинність. Однак, коли йдеться про фінансову допомогу для придбання транспортних засобів та об’єктів нерухомості, то очевидним є те, що розмір такої допомоги є суттєвим та істотно впливає на майновий стан, ураховуючи, що користувачем певних об’єктів майна була суддя. У такому разі Бояринцева М.А. не звільняється від обов’язку пояснити та підтвердити відповідними доказами законність джерел походження цього майна.

Однією з цілей декларування є прозора демонстрація перед суспільством всіх активів, щодо яких у суб’єкта декларування наявні суб’єктивні цивільні права. Уповноважений орган, зокрема НАЗК, перевіряє достовірність задекларованих відомостей, їх повноту, точність оцінки задекларованих активів, а також законність джерел їх походження.

Запровадження у 2011 році обов’язку подання особами, які уповноважені на виконання функцій держави, не тільки відомостей про майно, доходи, зобов’язання фінансового характеру, а і про проведені витрати, мало на меті забезпечення контролю за тим, чи мають посадовці реальні джерела доходів та можливість на законних підставах купувати майно і утримувати його. Перевищення витрат над доходами дає підстави для прискіпливої уваги до такого посадовця з боку правоохоронних органів.

Ураховуючи викладене, Комісія констатує відсутність переконливої інформації про джерела походження майна, і/або легальності доходів, що стало підставою для надання висновку ГРД. Пояснення судді не спростували обґрунтованих сумнівів щодо цього питання, тому Комісія зменшує кількість балів, нарахованих за результатами кваліфікаційного оцінювання Бояринцевої М.А. за критеріями професійної етики та доброчесності.

Також ГРД зазначає, що суддя не повідомила про наявність конфлікту інтересів та (або) не вжила інших заходів для запобігання йому.

Йдеться про розгляд Окружним адміністративним судом міста Києва судової справи № 826/11894/16, яка надійшла у провадження судді після повторного автоматизованого розподілу. У цьому контексті ГРД зауважує, що повторний розподіл відбувся після відведення судді, якому ця справа була розподілена за рішенням зборів суддів, а такого способу відведення судді не передбачено процесуальним кодексом.

Суддя Бояринцева М.А. прийняла до свого провадження справу № 826/11894/16, позивачем у якій був суддя Конституційного Суду України ОСОБА_22, який згідно з відомостями анкети судді надавав їй рекомендацію.

Вказана обставина, на думку ГРД, була підставою для самовідводу, оскільки вбачалися ознаки прийняття судового рішення в умовах потенційного чи реального конфлікту інтересів.

Суддя пояснила, що до початку розгляду справи у судовому засіданні 29 листопада 2017 року представнику відповідача було повідомлено про те, що вона працювала помічником у Вищому адміністративному суді України та під керівництвом судді ОСОБА_22 зокрема. Представник відповідача Гребінник Ю.Л. виявив довіру до складу суду та повідомив про відсутність підстав для взяття нею самовідводу. Суддя не вбачала підстав для самовідводу, оскільки була неупереджена щодо сторін, що також фактично підтвердив й представник відповідача. У вказаній справі 21 жовтня 2019 року ухвалено рішення про задоволення позову частково, яке постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року залишено без змін. З цього приводу суддя вважає, що нею не допущено поведінки, яка може викликати обґрунтований сумнів у безсторонності, рішення ухвалено незалежно від симпатій / антипатій, прихильності, суспільної думки, що підтверджено рішенням апеляційного суду.

Комісія відзначає, що питання конфлікту інтересів в діяльності Президента України, народних депутатів України, членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, суддів Конституційного Суду України та суддів судів загальної юрисдикції, голів, заступників голів обласних та районних рад, міських, сільських, селищних голів, секретарів міських, сільських, селищних рад, депутатів місцевих рад визначаються законами, які регулюють статус відповідних осіб та засади організації відповідних органів, що передбачено статтею 35¹ Закону України «Про запобігання корупції». Рада суддів України приймає рішення про врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів у діяльності суддів, Голови чи членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голови Державної судової адміністрації України чи його заступників (у разі якщо такий конфлікт не може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законом), що передбачено пунктом 6 частини восьмої статті 133 Закону, тобто  саме на Раду суддів України покладено обов’язок щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів.

Нормами антикорупційного та спеціального законодавства визначено коло осіб, відносини з якими у судді можуть вказувати на ознаки потенційного чи реального конфлікту інтересів.  Конфлікт інтересів має місце тоді, коли йдеться про суперечність приватного інтересу суддів з їх посадовими повноваженнями. Потенційний конфлікт інтересів виникає у сфері службових повноважень судді у зв’язку з наявністю приватного інтересу, який може вплинути на об’єктивність чи неупередженість у прийнятті рішень або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Реальний конфлікт інтересів створює суперечність між приватним інтересом та службовими чи представницькими повноваженнями судді, що впливає на об’єктивність або неупередженість у прийнятті рішень або на вчинення чи невчинення дій під час виконання службових повноважень. Таким чином, питання врегулювання конфлікту інтересів стосовно суддів має особливу визначену законодавством процедуру щодо його врегулювання.

Також до висновку ГРД додано інформацію, яка може вплинути на оцінку судді за критерієм доброчесності і професійної етики та потребує пояснень судді.

Йдеться про допущення низки помилок у цитуванні в науковій роботі судді, що може бути однією з ознак академічної недоброчесності.

Щодо цього суддя пояснила, що твердження членів ГРД про необхідність прямого цитування, а не тільки посилання на роботу іншого автора не відповідають затвердженим вимогам оформлення дисертацій, що регламентовані Вищою атестаційною колегією та наказами Міністерства освіти та науки України. Після захисту роботи під час засідання Атестаційної колегії МОН України перевіряється факт академічної доброчесності та оформлення роботи на відповідність вимогам діючого законодавства України тощо.

Суддя Бояринцева М.А., як і 30 інших суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, не з’явилась до Комісії на іспит 14 квітня 2019 року, зазначивши причиною неявки тимчасову непрацездатність.

Із оприлюднених на офіційному вебсайті НАБУ записів із кабінету голови Окружного адміністративного суду міста Києва, отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, випливає, що така неявка була узгоджена суддями з метою саботування кваліфікаційного оцінювання та є логічним продовженням дій, спрямованих на блокування роботи Комісії.

З приводу її неявки на кваліфоцінювання 17 квітня 2019 року в числі 30 суддів ОАСК суддя вказала, що це питання розглянуто Третьою Дисциплінарною палатою ВРП 30 липня 2025 року, підстав для її притягнення до дисциплінарної відповідальності не встановлено.

Суддя 24 листопада 2017 року брала участь у семінарі тривалістю 8 годин. Водночас, за даними ЄДРСР, у цей день було ухвалено судове рішення. Аналогічна ситуація була і 14 березня 2018 року, коли суддя брала участь у семінарі в онлайн-режимі тривалістю 8 годин та постановила ухвали у справах 826/12962/16, 826/13296/17, 826/18370/16, 756/13246/16-а, 826/19237/16, 826/17428/16 та 756/13216/16-а.

Суддя зазначає, що у день проведення семінару вранці була на роботі та розглянула справу № 826/13507/17 у порядку скороченого провадження без повідомлення сторін, а ухвалене рішення, за даними «ДСС», направлено до ЄДРСР цього ж дня о 9:04, тобто до початку роботи семінару.

Стосовно присутності на семінарі 14 березня 2018 року та ухвалення рішень у семи судових справах суддя зазначає, що семінар проходив онлайн, а вона перебувала на робочому місці. Всі ухвали стосувалися визначення складу суду після внесення змін до КАСУ .

Суддя вважає, що здійснення судочинства під час розгляду цих справ не перешкоджало їй бути присутньою та уважною на семінарі.

ГРД вказує, що Бояринцева М.А. 16 лютого 2021 року, будучи суддею ОАСК, звернулася до цього ж суду з позовом про визнання протиправним і скасування висновку ГРД від 16 грудня 2020 року (справа № 640/3692/21) про її (судді) невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики. Справу було передано до розгляду по суті до Київського окружного адміністративного суду, який відмовив у задоволенні позову.

ГРД вказує, що не ставить під сумнів право судді на оскарження рішень у судовому порядку стосовно себе, однак Бояринцева М.А. як суддя суду адміністративної юрисдикції не могла не бути обізнаною з основними положеннями процесуального законодавства про предмет адміністративної юрисдикції та адміністративної процесуальної дієздатності з урахуванням того факту, що ГРД не є суб’єктом владних повноважень та не є органом державної влади чи місцевого самоврядування, відповідно її члени не належать до посадових чи службових осіб, а її висновок не створює негативних юридичних наслідків для судді чи кандидата на посаду судді. Така ж позиція відображена у постанові КАС ВС від 30 березня 2021 року у справі № 160/9844/19.

Суддя пояснила, що вона звернулася до суду з позовом про скасування висновку ГРД 16 лютого 2021 року, до того як Верховним Судом 30 березня 2021 року було ухвалено рішення у вказаній справі.

Оцінюючи пояснення судді, Комісія в складі колегії зазначає, що до вказаного суддею рішення постановою Верховного суду від 27.05.2020 у справі 9901/88/19 констатовано, що допоміжний орган, який діє в складі ВККС з метою сприяння виконанню певних завдань з межах процедури проведення кваліфікаційного оцінювання (в даному випадку ГРМЕ), не є суб’єктом владних повноважень у розумінні вимог пункту 7 частини першої статті 4 КАСУ. Більше того, суддя жодним чином не реалізувала власні процесуальні права позивача після ознайомлення з рішенням Верховного суду від 30 березня 2021 року у справі № 160/9844/19 (рішення у справі ухвалено лише 12.09.2023).

Така обставина свідчить про небездоганне дотримання положень пунктів 2.2 та 4.6. Бангалорських принципів, відповідно до яких поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів.

Судді, як і будь-якому громадянину гарантується право вільного вираження думок, віросповідання, участі в зібраннях та асоціаціях, однак у процесі реалізації таких прав суддя завжди турбується про підтримку високого статусу посади судді і не допускає дій, що не сумісні з неупередженістю і незалежністю судових органів.

Як наслідок, досліджені матеріали суддівського досьє, висновок ГРД, надані Бояринцевою М.А. письмові пояснення, а також висновок про тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей дали підстави Комісії оцінити відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності у 278,5 бала.

2. Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання.

1. За результатами дослідження суддівського досьє та проведеної співбесіди суддя Бояринцева М.А. в сукупності набрала 659,25 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.

Критерії	Показники	Бал за показник	Бал за критерій
Професійна компетентність	Рівень знань у сфері права	87,75	246,75
	Рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні	97
	Ефективність здійснення правосуддя	60
	Діяльність щодо підвищення фахового рівня	2
Особиста компетентність	Когнітивні, емотивні, мотиваційно-вольові якості особистості	62	62
Соціальна компетентність	Комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості та моральні риси особистості	72	72
Професійна етика	Показники професійної етики	66	136
	Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності	70
Доброчесність	Показники доброчесності	65	142,5
	Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності	77,5
Всього			659,25

2. Визнання судді такою, що не відповідає займаній посаді, є підставою для внесення до Вищої ради правосуддя подання про звільнення її із займаної посади.
3. Ураховуючи викладене, керуючись підпунктом 4 пункту 16¹ розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, статтями 83–86, 88, 93, 101, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України трьома голосами ЗА і одним ПРОТИ

вирішила:

Визначити, що за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Бояринцева Марина Анатоліївна набрала 659,25 бала.

Визнати суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Бояринцеву Марину Анатоліївну такою, що не відповідає займаній посаді.

Внести до Вищої ради правосуддя подання про звільнення судді Окружного адміністративного суду міста Києва Бояринцевої Марини Анатоліївни із займаної посади.

Головуючий                                             Олексій ОМЕЛЬЯН  «ЗА»

Члени Комісії:                                          Ярослав ДУХ  «ЗА»

                                                                    Ігор КУШНІР  «ЗА»

                                                                    Володимир ЛУГАНСЬКИЙ «ПРОТИ»