Про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Балась Тетяни Павлівни здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:

головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА,

членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Олега КОЛІУША, Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА (доповідач), Галини ШЕВЧУК,

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду Тетяни БАЛАСЬ,

представника Громадської ради доброчесності Олени ТРИБУШНОЇ,

розглянувши питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Балась Тетяни Павлівни здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

1. Стислий виклад підстав і порядку проведення конкурсу на посади суддів апеляційних адміністративних судів та процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.

1. Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
2. Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) (далі – Положення про конкурс). Принципами проведення конкурсу є справедливість, законність, публічність, прозорість, відкритість і рівність умов для його учасників, об’єктивність, неупередженість та повага до прав людини (пункт 1.3 Положення про конкурс). Конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду проводиться на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79³ Закону (пункт 1.5 Положення про конкурс).
3. За змістом частини другої статті 79³ Закону у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) цього Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону. Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
4. Частиною другою статті 83 Закону установлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Визначено критерії кваліфікаційного оцінювання: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
5. Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення про кваліфікаційне оцінювання). За змістом пунктів 1.1‒1.6 цього положення завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. Основні принципи кваліфікаційного оцінювання ‒ це автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.
6. Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (із змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних адміністративних судах (далі – Конкурс).
7. Частиною четвертою статті 83 Закону установлено, що однією із підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі в конкурсі.
8. Балась Тетяна Павлівна звернулась до Комісії із заявою про допуск її до участі в Конкурсі як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, та про проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

2. Стислий опис проходження першого та другого етапів кваліфікаційного оцінювання.

9. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 березня 2024 року № 147/ас-24 Балась Т.П. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
10. Відповідно до статті 85 Закону та пунктів 2.1, 2.2 Положення про кваліфікаційне оцінювання основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності є кваліфікаційний іспит, який проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу V Закону.
11. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.
12. Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит у межах Конкурсу та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).
13. Рішенням Комісії від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах Конкурсу.
14. Відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.
15. Відповідно до пункту 62 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.
16. З огляду на зазначене вище Балась Т.П. отримала такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах Конкурсу: 1) когнітивні здібності – 44,7 бала; 2) знання історії української державності – 40 балів; 3) знання у сфері права та зі спеціалізації суду – 120 балів; 4) практичне застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації – 130 балів. Загальний результат за критерієм професійної компетентності – 334,7 бала.
17. Рішенням Комісії від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 допущено 67 кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, до другого етапу кваліфікаційного оцінювання – «Дослідження досьє та проведення співбесіди». Цим же ж рішенням установлено, що другий етап кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах Конкурсу, проводиться у складі Першої палати Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
18. Комісією 11 квітня 2025 року надіслано запит Балась Т.П. щодо надання пояснень та доказів (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують її відповідність критеріям особистої компетентності, за відповідною формою. У відповідь на запит кандидатом 24 квітня 2025 року надіслано до Комісії пояснення та докази. У своїх поясненнях Балась Т.П. навела інформацію, яка, на її думку, підтверджує її відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток», та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».
19. До Комісії 05 травня 2025 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді Балась Т.П. критеріям доброчесності та професійної етики.
20. Комісією у складі Першої палати 19 травня 2025 року проведено співбесіду з кандидатом. Під час співбесіди Комісією обговорено: а) результати дослідження досьє; б) відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критерію доброчесності та професійної етики.
21. Рішенням Комісії у складі Першої палати від 19 травня 2025 року № 30/ас-25 визначено, що кандидат на посаду судді апеляційного адміністративного суду Балась Т.П. за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання набрала 650,45 бала. Питання про підтвердження або непідтвердження здатності Балась Т.П. здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді винесено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі.

3. Розгляд питання про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критерієм професійної етики та доброчесності Комісією у Пленарному складі.

22. Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
23. Згідно з пунктом 126 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (зі змінами) у засіданні Комісії у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, розгляду підлягають рішення Комісії, ухвалені у складі Колегії, про оцінювання судді (кандидата на посаду судді) на відповідність критеріям, визначеним законом; висновок Громадської ради доброчесності, пояснення судді (кандидата на посаду судді), інші обставини, документи та матеріали.
24. Комісією у пленарному складі проведено співбесіду з кандидатом 16 червня 2025 року.
25. В основу висновку ГРД, затвердженого 05 травня 2025 року, покладено такі аргументи:
26. Балась Т.П. під час розгляду справи № 640/32334/20 допускала поведінку, яка призвела до значного суспільного резонансу при наявності фактів, які свідчать про обґрунтованість сумніву в чесності, неупередженості чи непідкупності судді та невмотивованість таких дій судді, що негативно впливає на авторитет правосуддя та суспільну довіру до суду.
27. Так, на розгляд Балась Т.П. як судді Окружного адміністративного суду міста Києва (далі – ОАСК) 21 грудня 2020 року надійшла справа № 640/32334/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Акс Кепітал» до Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
28. Ухвалою від 30 грудня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17 лютого 2021 року.
29. У підготовчі судові засідання 17 лютого 2021 року та 17 березня 2021 року з’явились представник позивача адвокат ОСОБА_1, ліквідатор товариства «Страхова компанія «Акс Кепітал», а також представник відповідача. Підготовче провадження закрито 17 березня 2021 року, справу призначено до судового розгляду по суті на 07 квітня 2021 року.
30. Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) 06 квітня 2021 року затримано двох адвокатів при отриманні неправомірної вигоди для її подальшої передачі суддям ОАСК.
31. Згідно з повідомленням, розміщеним на сайті НАБУ, за даними слідства, підозрювані, один із яких є близьким родичем голови ОАСК, за 100 000 доларів США обіцяли за сприянням голови ОАСК домовитись із одним із суддів цього ж суду про позитивне рішення у справі за позовом суб’єкта господарювання. Детективи НАБУ за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури 06 квітня 2021 року викрили осіб «на гарячому».
32. Відповідно до публікацій у пресі із посиланням на інформацію, оприлюднену під час судових засідань у Вищому антикорупційному суді України, адвокати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запропонували ліквідатору страхової компанії своє сприяння в ухваленні судового рішення на користь товариства за неправомірну вигоду.
33. Під час телефонних розмов, зафіксованих у межах проведення негласних слідчих (розшукових) дій, підозрювані обговорювали, що з суддею Балась Т.П. має домовитись особисто голова ОАСК, який переховується від детективів НАБУ, тому процес домовленостей може затягнутись.
34. Зазначені адвокати 16 березня 2021 року повідомили ліквідатору страхової компанії, що Балась Т.П. попередньо погодилась ухвалити потрібне рішення за гроші, а 29 березня 2021 року сказали, що остаточно домовились із суддею про рішення і до 05 квітня 2021 року їй необхідно передати неправомірну вигоду.
35. Надалі, як вже було зазначено, 06 квітня 2021 року двох адвокатів було затримано. Того ж дня детективами НАБУ у присутності помічника судді та секретаря судового засідання проведено обшук у кабінеті судді Балась Т.П., яка з того дня перебувала у відпустці.
36. Суддею 12 квітня 2021 року ухвалено рішення про самовідвід у справі № 640/32334/20. В ухвалі зазначено, що, на переконання суду, проведення слідчих дій у приміщенні кабінету судді на підставі необґрунтованої постанови, без ухвали слідчого судді стало наслідком  розповсюдження в засобах масової інформації прізвища судді ОСОБА_1 у негативному контексті та унеможливило неупереджене ставлення до суду при вирішенні цієї справи. З огляду на події, що відбулися навколо розгляду цієї справи, не було можливо далі розглядати справу в тому ж складі суду, тому суддею подано заяву про самовідвід. Наведені обставини самі по собі не свідчать про наявність упередженості в судді, проте можуть викликати суб’єктивне сприйняття та відтворення учасниками справи вказаних обставин та негативно вплинути на довіру до суду, що є одним з найважливіших принципів функціонування судової системи загалом.
37. Того ж дня Балась Т.П. звернулась до Вищої ради правосуддя з повідомленням про втручання в її діяльність, у якому вказала, що дії НАБУ і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури стосовно неї, а також згадки її прізвища в негативному контексті в засобах масової інформації за відсутності доказів її причетності до діяльності осіб, що є предметом досудового розслідування, свідчать про втручання в діяльність судді, її дискредитацію, підрив авторитету.
38. Балась Т.П., ознайомившись із висновком ГРД, надала такі письмові пояснення щодо участі у справі № 640/32334/20.
39. У грудні 2020 року до ОАСК звернулось товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Акс Кепітал» з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 грудня 2020 року Балась Т.П. розподілено вказану вище позовну заяву для розгляду.
40. Комісією досліджено вказаний вище протокол та встановлено, що при здійсненні автоматизованого розподілу вказаної справи з переліку виключено 30 суддів. Кандидат пояснила, що напередодні новорічних свят левова більшість суддів йшли у відпустки. На роботі в цей період залишалося до п’яти суддів, така практика була щорічною.
41. Ухвалою від 30 грудня 2020 року відкрито провадження у справі № 640/32334/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17 лютого 2021 року. Підготовче провадження закрито 17 березня 2021 року та призначено справу до судового розгляду по суті на 07 квітня 2021 року.
42. Детективами НАБУ 06 квітня 2021 року проведено обшук у службовому кабінеті Балась Т.П. у присутності помічника судді та секретаря судового засідання, також до завершення слідчих дій прибув її адвокат. Копію постанови, на підставі якої проводились слідчі дії, адвокату не вручили, надали для ознайомлення в присутності детектива. Кандидат була відсутня на робочому місці, оскільки з 06 квітня 2021 року у зв’язку з посиленням карантинних обмежень у місті Києві перебувала у відпустці за сімейними обставинами.
43. Ознайомившись з протоколом обшуку, Балась Т.П. дійшла висновку, що обшук здійснювався у зв’язку з проведенням досудового розслідування у відношенні осіб, які брали участь у справі № 640/32334/20, оскільки саме цю справу було витребувано детективами для огляду та надання копій матеріалів.
44. Надалі в інформаційному просторі з’явилась інформація, що адвокат ОСОБА_1 є підозрюваним в отриманні неправомірної вигоди за ухвалення судового рішення.
45. У подальшому на платформі «YouTube» відбувалась трансляція засідань Вищого антикорупційного суду України з обрання запобіжного заходу адвокатам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, під час яких прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури неодноразово згадувалось прізвище судді Балась Т.П., з якою ці адвокати нібито мали домовитись щодо ухвалення рішення на користь позивача.
46. Кандидат повідомила, що з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 особисто не знайома, ОСОБА_1 бачила двічі в житті під час підготовчих засідань у зазначеній справі. Прізвище ОСОБА_2 вперше почула в засобах масової інформації 06 квітня 2021 року, тоді ж дізналась, що він є братом голови ОАСК.
47. Кандидат наголосила, що детективи НАБУ під час досудового розслідування кримінальної справи мали доступ до її мобільного телефону згідно з ухвалою слідчого судді, однак жодних фактів, що суддя Балась Т.П. вчиняла будь-які протиправні дії або допускала розмови щодо вказаної справи, не зафіксовано. Усе озвучене прокурором у судовому засіданні Вищого антикорупційного суду України є припущеннями, вигаданими висловлюваннями адвокатів, які не мають до кандидата жодного відношення.
48. На запитання ГРД щодо вжитих кандидатом заходів спростування інформації, озвученої прокурором під час засідань у Вищому антикорупційному суді України, Балась Т.П. повідомила, що належним і правовим способом захисту власної репутації як судді вважає взаємодію з правоохоронними та дисциплінарними органами, судовими інституціями, а не публічну полеміку в засобах масової інформації.
49. У зв’язку з викладеним 09 квітня 2021 року кандидат звернулась до Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора із повідомленням про втручання в її діяльність щодо здійснення правосуддя. За результатами перевірки відомостей, викладених у повідомленні Балась Т.П., Вищою радою правосуддя 15 червня 2021 року ухвалено рішення № 1347/0/15-21 про звернення до Офісу Генерального прокурора щодо перевірки законності та обґрунтованості невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за повідомленням судді ОАСК Балась Т.П. про втручання в її діяльність як судді щодо здійснення правосуддя та забезпечення проведення перевірки обставин, повідомлених суддею, з дотриманням приписів статті 19 Конституції України та статті 214 Кримінального процесуального кодексу України.
50. Балась Т.П. також заявлено самовідвід у вказані справі, оскільки, на її думку, проведення слідчих дій у кабінеті судді на підставі необґрунтованої постанови та без ухвали слідчого судді мало наслідком поширення в засобах масової інформації її прізвища у негативному контексті, що унеможливило неупереджене ставлення до суду під час вирішення цієї справи. Ухвалою ОАСК від 12 квітня 2021 року заяву судді Балась Т.П. у справі № 640/32334/20 про самовідвід задоволено, справу передано для здійснення заміни складу суду з використанням автоматизованої системи розподілу справи між суддями.
51. На думку кандидата, здійснені нею кроки мають набагато більшу вагу та довіру, ніж публічні заяви в медіа чи ініціювання судових спорів з питань, які і так вже є предметом кримінального провадження.
52. Комісія у пленарному складі погоджується з висновками Першої палати, що пояснення Балась Т.П. щодо викладених обставин є прийнятними і достатніми.
53. У висновку ГРД також зазначено, що кандидат на посаду судді або пов’язана з нею особа отримала майно, дохід або вигоду, легальність походження яких, на думку розсудливого спостерігача, викликає обґрунтовані сумніви, зокрема кандидату та її родині згідно з даними декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, належить понад 10 об’єктів дороговартісної нерухомості, на придбання яких, за оцінкою лише неповних доступних даних, було витрачено понад пів мільйона доларів.
54. Кандидат надала такі пояснення стосовно джерел походження коштів на набуття нерухомості.
55. До початку роботи на посаді судді родина Балась Т.П. інвестувала кошти в нерухомість та отримувала дохід від її продажу. Ця діяльність тривала до глобальної економічної кризи у 2008 році. Щодо наявності початкового капіталу, інвестованого в нерухомість, кандидат звернулась до своєї матері, яка повідомила, що у 1997 році родина отримала прибуток від продажу подарованої їй квартири, розташованій АДРЕСА_1 в місті Києві, в сумі близько 125 000 грн. У 2002 році за ціною 185 000 грн відчужено квартиру АДРЕСА_ 2 (приватизовану), у якій родина проживала з 1982 року. У 2003 році за ціною 400 000 грн (близько 90 000 доларів США на той момент) відчужено квартиру АДРЕСА_3, подаровану матері кандидата у 1998 році її чоловіком.
56. Мати повідомила кандидата, що також мала власні заощадження, які на той момент жодним чином не обліковувалися. Оскільки минуло більше 20 років підтверджувальні документи не збереглися.
57. Балась Т.П. пояснила, що джерелом походження коштів на придбання нею 18 липня 2002 року квартири, розташованої АДРЕСА_4 у місті Києві, яка була профінансована як пайова участь у будівництві на загальну суму 43 430 грн, були гроші, отримані від продажу квартири АДРЕСА_2, заробітна плата матері та чоловіка матері.
58. Кошти в сумі 324 498 грн, отримані від продажу квартири, розташованої АДРЕСА_3, використано Балась Т.П. для придбання 31 жовтня 2003 року квартири, розташованої АДРЕСА_5. Того ж року квартиру АДРЕСА_5 відчужено за ціною 559 650 грн.
59. На підтвердження кандидатом надано копію договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 від 25 грудня 2003 року, згідно з яким балансова вартість квартири становила 324 498 грн, продаж вчинено за 559 650 грн.
60. У письмових поясненнях кандидат зазначила, що у 2005 році її матір’ю укладено кредитний договір з банком «Хрещатик» про надання кредиту в сумі 100 000 доларів США (що дорівнювало 505 000 грн) строком на 5 років.
61. За рахунок коштів, отриманих від продажу нерухомості у 2003 та 2005 роках, а також частини кредитних коштів, профінансовано будівництво квартири, розташованої АДРЕСА_6, у сумі 673 869,52 грн. Вказану квартиру було продано у 2006 році, отримані кошти використано для придбання нової нерухомості.
62. Комісією досліджено копію кредитного договору з банком «Хрещатик» від 18 липня 2005 року, наданого кандидатом. Згідно з пунктом 1.3 цього договору кредит надано позичальнику на придбання та облаштування житла за його заявою. У пункті 3.1 договору зазначено, що забезпеченням виконання зобов’язань позичальника є застава майнових прав за договором доручення від 31 травня 2005 року, укладеним між матір’ю кандидата та ККУП «Фінансова компанія «Житло-інвест», на будівництво квартири АДРЕСА_7 заставною вартістю в сумі фактично сплачених коштів в розмірі 302 716 грн або 59 884 долари США з подальшим збільшенням при здійсненні проплати коштів за договором доручення.
63. Водночас дані щодо остаточної суми, сплаченої матір’ю кандидата на придбання квартири АДРЕСА_7, у розпорядженні Комісії відсутні.
64. На підтвердження отримання коштів в сумі 673 869,52 грн від продажу квартири, розташованої АДРЕСА_6, кандидатом надано копію договору відступлення права вимоги від 24 березня 2006 року. У пункті 1 цього договору зазначено, що договір фінансування будівництва квартири між Балась Т.П. та товариством з обмеженою відповідальністю будівельно-інвестиційною компанією «Київ Житло-Інвест» укладено 26 квітня 2004 року.
65. Балась Т.П. не надано підтверджувальних документів щодо порядку здійснення розрахунків за договором фінансування будівництва квартири, розташованої АДРЕСА_6, тому Комісія вважає надані кандидатом пояснення щодо використання доходів, отриманих у другій половині 2005 року, для здійснення розрахунків за договором, укладеним у квітні 2004 року, непідтвердженими доказами, а тому недостатньо переконливими.
66. Кандидатом також надано копію договору купівлі-продажу квартири, розташованої АДРЕСА_7 від 09 березня 2006 року, згідно з яким квартира продана матір’ю кандидата за 532 000 грн. Частина отриманих коштів у сумі 213 000 грн використана Балась Т.П. для придбання квартири, розташованої АДРЕСА_8.
67. Для придбання квартири АДРЕСА_9 кандидатом сплачено 200 000 грн з коштів від продажу квартири АДРЕСА_7, 270 000 грн від продажу квартири АДРЕСА_6, 65 000 грн родині Балась Т.П. подарував батько чоловіка з власних заощаджень. Також для оплати використано 450 000 грн, позичених у знайомих, які повернуто після продажу квартири АДРЕСА_10 у липні 2006 року (від продажу отримано 802 950 грн, що становило 159 000 доларів США).
68. Згідно з пунктом 3 договору купівлі-продажу квартири, розташованої АДРЕСА_9, від 30 березня 2006 року, копію якого досліджено Комісією, квартиру придбано кандидатом за ціною 965 020 грн.
69. Відповідно до пункту 2 договору купівлі-продажу квартири, розташованої АДРЕСА_10, від 26 липня 2006 року вказана квартира належала Балась Т.П. на підставі договору дарування від 01 серпня 1997 року. У письмових поясненнях, надісланих до Комісії у 2019 та 2025 роках, кандидатом не надано відомостей щодо обставин набуття нею в дар цієї квартири.
70. У письмових поясненнях кандидат зазначила, що протягом 2004–2005 років у приміщення для відпочинку в місті Севастополі, окрім родини кандидата, вкладали свої кошти й інші близькі родичі – рідні сестри та брат матері, її племінник. Вказаний будинок ніколи не був інвестиційним об’єктом для подальшого продажу, метою його придбання був відпочинок на морі для всієї великої родини. Так відбувалось до 2014 року.
71. Стосовно належній матері кандидата квартири в смт Ореанда та джерел походження коштів на її придбання Балась Т.П. зазначила, що фінансування будівництва квартири здійснювалось її матір’ю протягом 2012–2014 років за рахунок заробітної плати. Так, згідно з наданими кандидатом відомостями з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків у період з 2011 року до 2013 року сума нарахованої заробітної плати матері становила 1 278 084 грн, сукупний дохід за 2014 рік – 2 849 229 грн.
72. У 2014 році мати кандидата не встигла оформити на території Криму право власності на квартиру в смт Ореанда через зупинення повноважень Реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим після проведення так званого референдуму. Надалі стало відомо, що у 2016 році власником будинку було незаконно продано вказану квартиру іншій особі. У зв’язку з викладеним 17 жовтня 2024 року на підставі заяви матері кандидата право власності на квартиру в смт Ореанда припинено.
73. Балась Т.П. у письмових поясненнях підкреслила, що, хоча мати безумовно є її близькою особою, утім не є членом її сім’ї в розумінні Закону України «Про запобігання корупції» та не є суб’єктом декларування, у зв’язку з чим вона володіє виключно тією інформацією, яку їй надала мати. Балась Т.П. вважає себе відповідальною за інформацію лише щодо належних їй об’єктів нерухомості, а не усіх її близьких осіб. Кандидат проживає окремо від матері понад 25 років. Водночас мати завжди багато часу приділяла власній професійній діяльності, має понад 40 років трудового стажу, зробила величезний внесок у розвиток сфери житлового будівництва у державі, зокрема була розробником чисельних державних житлових програм. Працюючи на посаді віцепрезидента холдингу «Київміськбуд», у 2011 році отримала дохід у сумі 489 211 грн, у 2012 році – 526 742 грн, у 2013 році – 262 131 грн. Зазначене, на думку кандидата, підтверджує спроможність вкладати кошти у транспортні засоби та нерухомість.
74. Оцінюючи надані Балась Т.П. усні та письмові пояснення, Комісія у складі Першої палати оцінила їх як такі, що не повною мірою спростовують сумнів щодо законності джерел походження коштів на набуття майна. Комісія у пленарному складі погоджується з висновками Першої палати щодо викладених обставин.
75. ГРД зазначає у висновку, що Балась Т.П. під час розгляду справи № 640/10643/20 допускала поведінку, яка призвела до істотних порушень правил процесу або істотного порушення основоположних прав і свобод, або очевидного та істотного порушення права на справедливий суд, або до значного суспільного резонансу при наявності фактів, які свідчать про обґрунтованість сумніву в чесності, неупередженості чи непідкупності судді та невмотивованість таких дій судді, що негативно впливає на авторитет правосуддя та суспільну довіру до суду.
76. У квітні 2020 року Балась Т.П. розглядала справу № 640/10643/20 про скасування Державною міграційною службою українського громадянства російського кримінального авторитета ОСОБА_3.
77. За інформацією з відкритих джерел, ОСОБА_3 у 2018 році отримав громадянство України, як згодом виявили працівники МВС України та Інтерполу – на підставі фальшивого паспорта Ізраїлю. У березні 2019 року Державна міграційна служба України скасувала своє рішення, позбавивши ОСОБА_3 громадянства України.
78. У рішенні, ухваленому 05 серпня 2020 року суддею Балась Т.П., зазначено, що наданий лист Посольства Держави Ізраїль в Україні від 31 січня 2020 року (вх. № 3315-20 від 07 лютого 2020 року) про відсутність у базі даних консульської системи паспортного документа не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки не підтверджує факт підроблення документів чи надання неправдивих відомостей позивачем, а тому не може слугувати підставою скасування рішення про оформлення набуття громадянства України. Також у рішенні зазначено, що факт підробки паспорта громадянина Держави Ізраїль не встановлено належними органами.
79. ГРД підкреслює, що в подальшому Верховний Суд підтримав позицію Державної міграційної служби України щодо скасування оформлення громадянства ОСОБА_3.
80. У письмових поясненнях стосовно розгляду справи № 640/10643/20 про скасування Державною міграційною службою України українського громадянства ОСОБА_3 кандидат зазначила, що для неї як для судді це був звичайний позивач зі звичайним прізвищем, а не «кримінальний авторитет». Інформації щодо особи позивача окремо до суду не надходило, а вона особисто ніколи не здобуває додаткові дані (які не стосуються предмету спору чи доказування) щодо осіб позивачів, чиї справи перебувають у її провадженні.
81. Ухвалене кандидатом 05 серпня 2020 року рішення органом Державної міграційної служби України в апеляційному порядку не оскаржувалось, про що також зазначено в постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 640/33251/20.
82. Ознайомившись із судовими рішеннями у справі № 640/33251/20, Балась Т.П. з’ясувала, що у справі наявні докази, здобуті та подані відповідачем вже після ухвалення нею рішення в адміністративній справі № 640/10643/20.
83. Кандидат, зокрема, посилається на пункт 36 постанови Верховного Суду від 08 вересня 2021 року, у якому зазначено, що, «враховуючи, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства потребує доведеності та наявності письмових доказів щодо встановлення факту подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, у справі, що розглядається, спірним питанням є наявність чи відсутність доказів, які б підтверджували провину позивача або злочинний намір, подачу ним завідомо хибних відомостей, при отриманні ним паспорта громадянина України».
84. Далі, як зазначила кандидат, Верховний Суд посилається на докази, що стали підставою для прийняття ним рішення, а саме:

• листи Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України від 23 грудня 2020 року № 6.4/4844-20 щодо опрацювання листа Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 22 грудня 2020 року № 135/20/55/03-2020 з повідомленням про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується висновком експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/111-020/60594-ТР від 12 грудня 2020 року за результатами трасологічної експертизи за спеціальністю 4.6 «Дактилоскопічні дослідження», проведеної в кримінальному провадженні Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві НОМЕР_1 стосовно позивача;
• лист Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції від 23 грудня 2020 року № ІР/1504/09/F03/34973/FF10/R2/1.

85. Балась Т.П. зауважила, що серед поданих доказів у справі № 640/33251/20 вже відсутній лист Посольства Держави Ізраїль в Україні від 31 січня 2020 року, який кандидатом було визнано неналежним та недопустимим доказом при вирішенні справи № 640/10643/20, а усі враховані Верховним Судом документи датуються груднем 2020 року, тоді як Балась Т.П. судове рішення ухвалено в серпні 2020 року.
86. Комісія у пленарному складі підтримує висновки Першої палати, що надані Балась Т.П. пояснення є прийнятними та достатніми.
87. У висновку ГРД також зазначено, що кандидат занизила вартість придбаної у 2021 році земельної ділянки. Так, згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у 2021 році родина кандидата придбала земельну ділянку в селі Ходосівка в передмісті Києва за 572 000 грн, що дорівнює 21 950 доларів США, або 2 195 доларів США за сотку землі.
88. На думку ГРД, вартість земельної ділянки виглядає заниженою, адже вартість землі в цьому населеному пункті навіть зараз, у період повномасштабного вторгнення, становить від 5 667 доларів США за сотку. Менше ніж через місяць після придбання земельної ділянки родина кандидата розпочала будівництво житлового будинку, який донині не введено в експлуатацію. На переконання ГРД, поширеною є практика, коли не вводячи будинок в експлуатацію власники намагаються приховати вартість будинку для цілей декларування, а також уникнути оподаткування.
89. З приводу викладеного Балась Т.П. пояснила, що у 2020 році її родина обрала земельну ділянку та передала представнику продавця завдаток з метою укласти в подальшому угоду про її придбання. Погоджена ціна становила близько 2 000 доларів США за сотку землі. Будівництво в тому районі села тільки розпочиналося, на вказаній земельній ділянці були відсутні будь-які об’єкти, у тому числі інфраструктурні, не було електрики, у перспективі мало бути побудовано дорогу.
90. Договір купівлі-продажу укладено сторонами 11 листопада 2021 року, вартість земельної ділянки згідно зі звітом про оцінку майна станом на10 листопада 2021 року становила 571 691 грн. Отже, земельну ділянку було фактично придбано за ринковою ціною, обумовленою з представником власника ще у 2020 році.
91. Балась Т.П. зазначила, що на сьогодні відбулись істотні зміни в місцевості та інфраструктурі, майже завершено все будівництво навколо, тому є логічним збільшення вартості землі.
92. У 2021 році, ще до оформлення угоди, на земельній ділянці розпочато підготовчі роботи для зведення житлового будинку. Зазначені роботи велись будівельниками господарським способом за погодженням з родиною кандидата, але розрахунки та активна фаза будівництва відбулись після підписання угоди. Повідомлення про початок будівельних робіт зареєстровано 06 грудня 2021 року.
93. Згідно з письмовими поясненнями кандидата загальна сума коштів на зведення «коробки» будинку становила 662 561,58 грн. Оскільки розрахунки за будівництво носили не разовий характер, а здійснювались періодично в сумах, що не перевищують 50 прожиткових мінімумів, загальну суму витрат на будівництво нею зазначено в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік шляхом зменшення залишку суми в розмірі 3 000 000 грн, отриманої того ж року від продажу іншого об’єкта нерухомості.
94. Станом на дату проведення співбесіди на земельній ділянці розташований об’єкт незавершеного будівництва – коробка без внутрішнього оздоблення, не придатний для проживання.
95. Отже, Комісія у пленарному складі погоджується з висновками Першої палати щодо спростування Балась Т.П. доводів ГРД про заниження вартості придбаної земельної ділянки та витрат на зведення житлового будинку. Доказів зворотного Комісією не отримано.
96. ГРД у висновку вказує, що Балась Т.П. без нагальної потреби відвідувала тимчасово окупований Крим після початку збройної агресії російської федерації проти України.
97. Пояснюючи причини відвідування Криму під час проходження кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді у 2019 році, Балась Т.П. зазначила про необхідність вивезення особистих речей та перевірки належної їй нерухомості. Водночас ГРД зауважує, що у 2015, 2016 та 2021 роках кандидат в’їжджала у Крим з малолітніми дітьми. Вказане ймовірно свідчить про те, що метою поїздок був відпочинок, адже супровід малолітніх дітей скоріше ускладнює вивезення особистих речей та перевірку стану нерухомості.
98. Стосовно відвідування тимчасово окупованого Криму Балась Т.П. пояснила, що поїздки були здійснені для вивезення особистих речей та перевірки стану належної їй нерухомості в місті Севастополі.
99. У письмових поясненнях, наданих ГРД, кандидат зазначила, що власну чітку та однозначну позицію щодо Криму висловила ще в березні 2014 року, залишаючи півострів, будинок та свої речі в ньому. Проте, наявність нерухомості в тимчасово окупованому Севастополі створює проблеми для родини кандидата, шляхи вирішення яких наразі відсутні.
100. Хоча згідно зі свідоцтвом про право власності приміщення для відпочинку формально належить Балась Т.П., його було придбано за гроші родини для відпочинку всієї сім’ї. Незважаючи на прагнення кандидата продати це майно у 2014–2015 роках, її матір категорично заперечувала проти цього, стверджуючи, що Крим найближчим часом буде звільнено та на його території продовжуватимуть діяти закони України.
101. Балась Т.П. з’ясувала, що законного способу укладення угоди про відчуження приміщення для відпочинку в місті Севастополі наразі не існує.
102. Кандидат також пояснила, що згідно з вимогами статті 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у редакції, чинній станом на момент останньої поїздки Балась Т.П. до Криму, громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в’їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в’їзду-виїзду за умови пред’явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Водночас зазначені правила виїзду на тимчасово окуповану територію зазнали значних змін після повномасштабного вторгнення.
103. Як громадянка України кандидат не порушувала правил перетину умовного «кордону» між материковою частиною України та АР Крим, в’їжджала на тимчасово окуповану територію відповідно до положень вказаного вище закону, не проходила жодних фільтраційних заходів та ніколи не спілкувалась із представниками спецслужб країни-агресора.
104. Балась Т.П. зазначила, що Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» також визначено гарантії щодо права власності, а саме пунктом 3 статті 11 цього закону встановлено, що за фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності чи інші речові права на майно, у тому числі нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходяться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.
105. Балась Т.П. зауважила, що Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя 17 грудня 2024 року. Остання її поїздка до Криму відбулась влітку 2021 року, тобто за три роки до затвердження показників, які визначають відвідування суддею тимчасово окупованих територій без нагальної потреби порушенням дотримання етичних норм. Водночас кандидат повністю погоджується з вимогами показників, ураховуючи, що відвідування тимчасово окупованих територій після початку повномасштабного вторгнення є дійсно небезпечним та вкрай проблематичним.
106. Кандидат також повідомила, що починаючи з 2022 року не має інформації щодо стану належної їй нерухомості, оскільки ані вона сама, ані члени їх родини не можуть особисто перевірити або взагалі отримати доступ до цієї власності через окупацію та війну.
107. Після 2021 року Балась Т.П. не мала наміру відвідувати Крим, усвідомлюючи можливі негативні наслідки такої поїздки. Однак, на думку кандидата, ще більші негативні наслідки для неї, її родини та її майнових прав може завдати окупаційна влада Криму. Так, Балась Т.П. відомі випадки націоналізації майна та повного зруйнування будинків її знайомих з усіма їх особистими речами. У зв’язку з викладеним кандидат вважає несправедливим твердження ГРД про «систематичні добровільні поїздки судді на окуповану територію без нагальної потреби», ураховуючи наявність в неї нерухомості та речей, що залишаються в Криму, та необхідності вживати заходів для збереження такого майна.
108. Стосовно відвідування Криму матір’ю та сестрою кандидата Балась Т.П. зауважила, що не може нести відповідальності за дії третіх осіб, які обмежуються їх особистими справами, попри те, що вони є її близькими родичами. Після початку повномасштабного вторгнення жодна близька особа кандидата не відвідувала Крим та не має наміру цього робити.
109. Проаналізувавши надані кандидатом пояснення Комісія у складі Першої палати дійшла висновку, що встановлені факти не є достатньою самостійною підставою для визнання Балась Т.П. такою, що не відповідає критерію професійної етики. Водночас поїздки на тимчасово окуповані території можуть бути причиною негативного впливу на авторитет правосуддя, тому Комісія одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» та на 15 балів за показником «чесність».
110. Комісія у пленарному складі не погоджується з висновками Першої палати у зв’язку з наступним.
111. Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII затверджено «Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором», у якому рф було визнано державою-агресором.
112. Постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VIII схвалено текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків». У вказаній Заяві Верховна Рада України констатувала:
     1. Із 20 лютого 2014 року тривають силові дії російської федерації (перша фаза збройної агресії), які є актами збройної агресії відповідно до пунктів «а», «b», «c», «d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року (абзац сімнадцятий пункту 1, схваленої постановою від 21 квітня 2015 року № 337-VIII, Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків» (далі – Заява). Беручи до уваги Статут ООН і Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН 3314 «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року, Верховна Рада України визнала російську федерацію державою-агресором (абзац шостий Звернення).
     2. У квітні 2014 року розпочалася друга фаза збройної агресії російської федерації проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами російської федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (07 квітня 2014 року) та «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року) (абзац п’ятий пункту 1 Заяви).
     3. Третя фаза збройної агресії російської федерації розпочалася 27 серпня 2014 року масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних сил російської федерації (абзац чотирнадцятий пункту 1 Заяви).
     4. Наслідком збройної агресії російської федерації проти України стала нелегітимна воєнна окупація і подальша незаконна анексія території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя – невід’ємної складової державної території України, воєнна окупація значної частини території України у Донецькій та Луганській областях (абзац перший пункту 3 Заяви). Російська федерація своїми протиправними діями заподіяла також нематеріальну шкоду Україні, порушуючи права громадян України, у тому числі право на життя, в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі, у Донецькій та Луганській областях. Жертвами збройної агресії російської федерації стало мирне населення, зокрема жінки та діти (абзаци четвертий і п’ятий пункту 3 Заяви).
113. Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН A/RES/68/262 від 27 березня 2014 року «Територіальна цілісність України» підтверджено факт окупації рф території АР Крим.
114. Україна 16 січня 2017 року ініціювала в міжнародному суді ООН (далі – МС ООН) розгляд справи ICSFT & ICERD – про порушення рф Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму (International Convention for the Suppression of the Financing of Terrorism) 1999 року та Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (International Convention on the Elimination of All Forms of Racial Discrimination) 1965 року.
115. МС ООН 09 квітня 2017 року застосував тимчасові запобіжні заходи проти російської федерації на вимогу України. Своїм наказом МС ООН, серед іншого, зобов’язав росію «утриматись від вжиття чи підтримання обмежень щодо можливості кримських татар зберегти власні представницькі інституції, включаючи Меджліс», «забезпечити доступ до отримання освіти українською мовою», та закликав сторони не вживати заходів, які б могли загострити спір перед судом, який включає як здійснення дискримінаційних дій на території АР Крим, так і підтримання актів тероризму на сході України.
116. Надалі МС ООН визнано порушення рф Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (International Convention on the Elimination of All Forms of Racial Discrimination) 1965 року через позбавлення дітей в окупованому Криму можливості навчатися українською мовою, оскільки в той спосіб, в який рф реалізує освіту в Криму після 2014 року щодо шкільної освіти українською мовою, вона порушує свої зобов’язання згідно з пунктом 1 (а) статті 2, статтею 5 (e) (v) Конвенції ООН «Про ліквідацію всіх форм расової дискримінації».
117. МС ООН встановив, що, обмежуючи діяльність Меджлісу кримськотатарського народу, рф порушила зобов’язання відповідно до пункту 106 (1) (a) Наказу МС ООН від 19 квітня 2017 року про призначення тимчасових заходів у справі. Також визнано, що рф порушила своє зобов’язання утримуватися від будь-яких дій, які могли б загострити або розширити спір з Україною (пункт 106 (2) Наказу від 19 квітня 2017 року), що вказує на тимчасові заходи утриматися від будь-яких дій, які можуть погіршити або розширити спір між Сторонами.
118. Європейський суд з прав людини в рішенні від 25 січня 2023 року в справі «Україна і Нідерланди проти Росії» констатував, що поза будь-яким розумним сумнівом в Донбасі були російські військові. На переконання Суду, це було так з квітня 2014 року. Російські солдати воювали у складі збройних угруповань та перебували на командних посадах у сепаратистських збройних угрупованнях з самого початку. На переконання Суду, російська федерація здійснювала ефективний контроль над територією «ДНР» та «ЛНР» з квітня 2014 року виключно внаслідок військової присутності.
119. Європейський суд з прав людини 25 червня 2024 року публічно оголосив рішення по суті міждержавної справи «Україна проти Росії (щодо Криму)» за заявами № 20958/14 та № 38334/18. Ця справа стосується масових та систематичних порушень рф прав людини на тимчасово окупованій території АР Крим і міста Севастополя та порушення прав українських політичних в’язнів.
120. У цьому рішенні Європейський суд з прав людини вказав, що Уряд України надав вичерпні докази, які ефективно та поза всяким сумнівом продемонстрували масштабні та систематичні порушення представниками рф та підконтрольними їй особами прав та свобод, що захищаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та протоколами до неї.
121. Ключовим моментом у цьому рішенні є визнання того, що рф діяла з порушенням правил міжнародного гуманітарного права та положень Конвенції, необґрунтовано встановивши своє законодавство на тимчасово окупованій території АР Крим та міста Севастополя.
122. Це означає, що всі так звані закони, постанови, розпорядження, інші акти, які були видані рф та її окупаційними органами, та дії, що вчинялися на їхній підставі, не визнані Європейським судом з прав людини легітимними.
123. Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII датою початку тимчасової окупації рф окремих територій України є 19 лютого 2014 року; АР Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими рф з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації) із 07 квітня 2014 року.
124. Події 2014–2024 років свідчать, що російська федерація є воєнним противником України, який здійснює безпринципну та загарбницьку збройну агресію з метою здійснення геноциду українського народу. Цей факт є загальновідомим та, на переконання Комісії, не потребує доведення.
125. Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 10 жовтня 2024 року № 2993/01/15-24, Головне управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України у своєму листі до Вищої ради правосуддя від 22 серпня 2024 року № 14/5-5935 звернуло увагу на таке:
     1. З огляду на виявлені форми і методи діяльності спецслужб російської федерації можна стверджувати, що ризики вербування спецслужбами держави-агресора громадян України, насамперед із так званої категорії ризику, які відвідували або відвідують тимчасово окуповані території України, територію держави-агресора або її сателітів, є об’єктивно реальними.
     2. В умовах збройної агресії російської федерації проти України, що триває, будь-яка так звана «нагальна потреба» такого виїзду не узгоджується з прогнозованими ризиками і загрозами, насамперед безпосередньо життю і здоров’ю особи (судді/кандидата), а також державній безпеці та національним інтересам України у разі затримання такої особи, її вербування тощо.
126. У згаданому рішенні Вища рада правосуддя покликається на лист Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 29 серпня 2024 року № 222/6/473, в якому вказується на те, що:
     1. Спецслужби держави-агресора постійно проводять заходи, спрямовані на збір інформації, а також створення (документування) компрометуючих матеріалів стосовно громадян України з метою подальшого їх вербування. Ризики вербування громадян, які відвідували територію рф чи тимчасово окуповані території України, значно зростають у зв’язку з високою активністю спецслужб держави-агресора та достатньо широкими їх можливостями.
     2. Громадяни України, які відвідували тимчасово окуповані території України та/або територію рф, підлягали обов’язковим «фільтраційним заходам» спецслужб держави-агресора.
     3. Також попередньо проводиться опитування щодо готовності до конфіденційної співпраці.
     4. Представники органів державної влади (зокрема судової), зважаючи на специфіку їхньої діяльності та доступ до чутливої інформації, а також особи, з якими вони спілкуються чи перебувають у родинних та дружніх стосунках, становлять особливий інтерес для спецслужб держави-агресора.
127. Отже, з наведеного слідує, що перебування осіб на тимчасово окупованих територіях України та/або території рф з високою ймовірністю може призвести до ризиків виникнення загроз їхньому життю та здоров’ю, вербування спецслужбами держави-агресора під різними приводами, у тому числі з використанням засобів впливу у вигляді шантажу.
128. Вища рада правосуддя висловила такі застереження щодо відвідування території рф та тимчасово окупованих територій України:
     1. Суддя має усвідомлювати ризики відвідування окупованої рф частини України без нагальної потреби; як це може сприйнятися суспільством та негативно вплинути на авторитет судової влади та влади України загалом, коли носій такої влади добровільно за власною ініціативою їде на окуповану територію, фактично легітимізуючи та визнаючи законність перебування там окупаційних військ і окупаційної адміністрації.
     2. Судді слід усвідомлювати, що в межах окупованих територій збройні формування російської федерації та створені нею окупаційні адміністрації встановили власні контроль і правила. Відвідування окупованої території передбачає, що весь термін перебування на ній особа фактично вимушена жити за правилами окупанта та бути йому підконтрольною.
     3. При перетині адміністративної межі з АР Крим суддя вимушений спілкуватись із російськими «прикордонниками» та «митниками», виконувати їх накази та вимоги, надавати для перевірки документи, що посвідчують його особу та право в’їзду на тимчасово окуповану територію АР Крим.
     4. Окупаційна влада різними методами намагається завоювати підтримку та довіру місцевого населення, підкорити та залякати незгідних. До того ж окупація зазвичай супроводжується інтенсивною пропагандою, підбуренням до зрадницьких вчинків і насильства щодо співвітчизників.
129. Однак Комісія відзначає, що Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2024 року № 1207-VIІІ допускав можливість громадян України відвідувати тимчасово окуповану територію України.
130. Проте Комісія звертає увагу на те, що відповідно до Висновку Консультативної ради європейських суддів № 3 (2002) суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка судді в їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається як необхідна складова довіри до судів. Судді повинні гідно поводити себе у приватному житті.
131. Пунктом 33 Висновку Консультативної ради європейських суддів № 18 (2015) про місце судової влади та її відносини з іншими гілками влади в сучасних демократіях визначено, що судді повинні поводитися бездоганно і під час виконання своїх функцій, і в особистому житті та бути відповідальними за свою поведінку, якщо вона виходить за межі загальноприйнятих норм.
132. У пункті 8 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості, зазначено, що повноваження, надані суддям, тісно пов’язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, які застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до правосуддя.
133. Відповідно до пункту 27 указаного висновку судді не повинні бути ізольовані від суспільства, в якому вони живуть, оскільки судова система може функціонувати належним чином тільки тоді, коли судді не втрачають відчуття реальності.
134. Отже, у своїх висновках Консультативна рада європейських суддів зазначає, зокрема, що судді у своїй діяльності повинні керуватися принципами професійної поведінки й утримуватися від будь-якої діяльності, що може підірвати їхню незалежність та зашкодити їхній неупередженості.
135. Підпунктом 3.1 Бангалорських принципів встановлено, що суддя повинен демонструвати поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача. У Бангалорських принципах також звертається увага на те, що постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти низку обмежень, і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.
136. Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, наголосила, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.
137. З урахуванням викладеного Комісія відзначає: хоча відвідування тимчасово окупованих територій України не було обмежено законом, суддя з огляду на свій статус має розуміти ті наслідки і ризики, з якими пов’язується відвідування ним таких територій.
138. У цьому випадку йдеться не про встановлені законом обмеження, а про ті добровільні обмеження, які беруть на себе судді з метою підтримання високого статусу судді та авторитету правосуддя загалом. Зрештою, йдеться про підтримку загальнодержавних цінностей. Суддя має не допустити враження у суспільства, що судді у будь-який спосіб визнають юрисдикцію держави-агресора над тимчасово окупованою територією України чи потурають порушенню такою державою прав людини на тимчасово окупованих територіях, або ж думки про те, що окупація території України не змінює звичних правовідносин між державою-агресором та Україною.
139. На переконання Комісії, відвідування території держави-агресора чи окупованих нею територій в умовах агресії росії проти України є допустимим тільки у разі нагальної потреби й коли така потреба переважує усі ризики, з якими пов’язуються відвідини зазначених територій.
140. Нагальна потреба характеризується її терміновістю, задоволення її неможливо відкласти через незворотність та критичність наслідків для особи.
141. Ті обставини, що були зазначені Балась Т.П. та обумовлювали її потребу у відвідуванні тимчасово окупованої території України, на переконання Комісії, не відповідають наведеним вище критеріям.
142. З огляду на викладене Комісія у пленарному складі відзначає, що відвідування Балась Т.П. тимчасово окупованої території України без нагальної потреби свідчать про відсутність у неї чіткої громадянської позиції як судді (кандидата на посаду судді) щодо окупації рф частини України, ігнорування нею порушень росією прав і свобод громадян України на тимчасово окупованій території України, а отже, і про недотримання вимог Кодексу суддівської етики та Бангалорських принципів.
143. У висновку ГРД зазначено, що кандидат під час розгляду справи № 640/31742/20 за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України (далі – ДСА України) про зобов’язання перерахувати недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року до 27 серпня 2020 року в сумі 192 161 грн, не повідомила про наявність конфлікту інтересів та/або не вжила заходів для його запобігання.
144. Рішенням від 18 березня 2021 року у справі № 640/31742/20 Балась Т.П. задоволено позов судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_4 до ДСА України про стягнення недоотриманої суддівської винагороди в сумі 192 161 грн.
145. Причиною зменшення позивачу суми суддівської винагороди було застосування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ, яким обмежено, у тому числі, суддівську винагороду 10 розмірами мінімальної заробітної плати. У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 28 червня 2020 року № 10-р/2020 зазначені положення визнано такими, що не відповідають Конституції України.
146. Водночас під час проходження кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді у 2019 році кандидат зазначила суддю ОСОБА_4 як особу, яка маже надати їй рекомендацію. Факт, що Балась Т.П. покладається на ОСОБА_4 як на особу, яка може надати їй позитивну рекомендацію, свідчить про довірливі приязні стосунки між ними, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об’єктивності кандидата під час здійснення правосуддя. Отже, на думку ГРД, рішення про стягнення з Державної судової адміністрації України виплати на користь ОСОБА_4 ухвалено в умовах конфлікту інтересів.
147. ГРД зауважує, що неповідомлення про конфлікт інтересів та вчинення дій, прийняття рішень в умовах конфлікту інтересів належать до правопорушень, пов’язаних з корупцією, що мають формальний склад. Як зазначено в науково-практичному коментарі до Закону України «Про запобігання корупції», конфлікт інтересів має місце в усіх випадках, коли в особи є приватний інтерес, здатний вплинути на об’єктивність чи неупередженість рішення – навіть якщо прийняте рішення (вчинене діяння) є об’єктивним та неупередженим і відповідає закону. Конфлікт інтересів зумовлює втрату суспільної довіри до службової особи та органу влади, в якому вона працює.
148. Додатково ГРД звертає увагу, що у 2021 році Балась Т.П. звернулась з аналогічним позовом до ОАСК. Шостим апеляційним адміністративним судом підсудність визначено Київському окружному адміністративному суду, у якому працював ОСОБА_4. Рішенням від 29 грудня 2021 року у справі № 640/13948/21 (суддя Панова Г.В.) позов задоволено.
149. Балась Т.П. пояснила, що стосунки з ОСОБА_4 носили виключно професійний характер ще з періоду спільної роботи в судах АР Крим. Після анексії Криму вони одночасно проходили процедуру переведення до інших судів, що обумовило певні ділові контакти та взаємну підтримку в той складний період. Після 2018 року, коли Балась Т.П. в анкеті заначила його серед тих, хто може надати рекомендацію про її професійну діяльність, спілкування було мінімальним і обмежувалося зустрічами на семінарах та конференціях.
150. ОСОБА_4 оскаржено зменшення йому розміру суддівської винагороди на підставі застосування ДСА України Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ щодо зменшення розміру виплати суддівської винагороди».
151. Оскільки справа мала типовий характер і розглядалася в межах практики, сформованої Верховним Судом, рішення ухвалено кандидатом на підставі закону з урахуванням існуючих правових позицій та без будь-яких преференцій чи особистого впливу.
152. На думку Балась Т.П., сам по собі факт професійного знайомства зі стороною спору за відсутності обставин, які могли б вплинути на об’єктивність судді, не є підставою для відводу чи самовідводу.
153. У той період судді Київського окружного адміністративного суду масово звертались із подібними позовами, так само, як і судді ОАСК. Майже всі судді цих судів знають один одного, однак процесуальним законодавством визначено, що підсудність справ, у яких однією зі сторін є суд або суддя, визначається ухвалою суду вищої інстанції. Так, підсудність справи № 640/31742/20 судом апеляційної інстанції було визначено ОАСК.
154. Балась Т.П. підкреслила, що усвідомлює власний обов’язок дотримуватись принципів незалежності, неупередженості та об’єктивності, передбачених статтею 6 Закону, тому в разі виникнення найменших сумнівів у неупередженості кандидат би самостійно заявила самовідвід.
155. Пленарний склад Комісії погоджується з висновками Першої палати, що досліджені обставини однозначно не свідчать про порушення кандидатом принципів незалежності та безсторонності при розгляді справи № 640/31742/20, однак Балась Т.П. мала врахувати, що вказані обставини у стороннього спостерігача могли викликати сумнів у незалежності та неупередженості суду, і вжити заходів, щоб не дати приводу для таких сумнівів, проте не зробила цього. У зв’язку з викладеним, Комісія підтримує зменшення балів за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «неупередженість».
156. Балась Т.П. вказала недостовірні відомості в декларації доброчесності судді за 2022 рік, зазначивши у пункті 22, що не притягувалася до юридичної відповідальності, попри те, що притягувалась до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.
157. Кандидат пояснила, що в момент подачі декларації не пам’ятала про цей факт. Водночас, готуючи у 2023 році документи для участі в Конкурсі, вона провела ретельну перевірку даних щодо можливих адміністративних правопорушень, зокрема за допомогою електронних сервісів. За результатами перевірки вона виявила факт накладення на неї адміністративного стягнення, про що добросовісно зазначила в анкеті кандидата на посаду судді апеляційного суду, поданій у 2023 році.
158. Ураховуючи викладене, кандидат пояснює відсутність відповідних даних у декларації доброчесності судді за 2022 рік ненавмисною технічною помилкою, яку вона самостійно виявила та виправила. З огляду на це, на переконання Балась Т.П., вказана обставина не може свідчити про недоброчесну поведінку.
159. Комісія у пленарному складі підтримує висновки Першої палати, що виявлена помилка не свідчить про умисне приховування кандидатом інформації стосовно себе або намагання ввести в оману, а її пояснення дають підстави вважати цю помилку ненавмисною.
160. Додатково ГРД надала Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, однак потребувала пояснень з боку кандидата:
     1.  Чоловік Балась Т.П., працюючи в Національному агентстві з питань запобігання корупції, після введення в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України від 23 січня 2023 року «Про деякі питання щодо перетину державного кордону України в умовах воєнного стану» неодноразово виїжджав за кордон.
     2.  У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, кандидат не зазначила право користування автомобілем марки «BMW X3», який на праві власності належить її чоловіку.
     3. Балась Т.П. виносила рішення, ухвалення яких викликає сумніви в об’єктивності та незалежності, у справах № 640/20861/19, № 640/25218/19, № 640/22448/19 про скасування висновків ГРД, не взявши до уваги, що ГРД не може бути відповідачем у справі.
     4. На офіційному вебсайті ОАСК 21 липня 2020 року опубліковано повідомлення від імені всього колективу суду, яке містило, зокрема, такі твердження: «Сили, які фінансуються та направляються із-за кордону, відверто тиснуть на суспільство та державні органи, вимагаючи лише одного – призначення іноземців керувати українськими суддями і судами. Системність їхніх дій дає підстави говорити про існування плану, в якому Україні відведена не дуже почесна роль. Плану, метою якого є встановлення повного контролю за українською судовою системою із-за кордону та, таким чином, встановлення контролю над української державою та її владними органами». У зв’язку з відсутністю окремої реакції Балась Т.П., яка б заперечувала її підтримку викладених тез, ГРД зроблено висновок, що кандидат їх підтримує.
161. Під час співбесіди 16 червня 2025 року кандидат Балась Т.П. надала пояснення стосовно інформації, викладеної у висновку ГРД, аналогічні поясненням, наданим під час співбесіди з Комісією у складі Першої палати. Комісія у пленарному складі погоджується з висновками Першої палати стосовно викладених вище обставин.
162. Отже, дослідивши висновок ГРД, письмові пояснення та пояснення, надані Балась Т.П. під час співбесіди, Комісія у пленарному складі дійшла висновку, що кандидатом не спростовано обґрунтований сумнів щодо її відповідності критеріям професійної етики та доброчесності у зв’язку з відвідуванням тимчасово окупованої території АР Крим з підстав, викладених у пунктах 110–142 цього рішення.
163. Відповідно до статей 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, доповідачем на голосування поставлено пропозицію про визнання Балась Т.П. такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді. «ЗА» визнання кандидата такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя, проголосувало шість членів Комісії (Олег КОЛІУШ, Володимир ЛУГАНСЬКИЙ, Олексій ОМЕЛЬЯН, Андрій ПАСІЧНИК, Роман САБОДАШ, Галина ШЕВЧУК), «ПРОТИ» – п’ять членів Комісії (Михайло БОГОНІС, Віталій ГАЦЕЛЮК, Ярослав ДУХ, Руслан МЕЛЬНИК, Руслан СИДОРОВИЧ).
164. Таким чином, кандидат на посаду апеляційного адміністративного суду визнається таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді.
165. Ураховуючи викладене, керуючись Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України

вирішила:

визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного адміністративного суду Балась Тетяна Павлівна не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді.

Головуючий                                                               Андрій ПАСІЧНИК

Члени Комісії:                                                           Михайло БОГОНІС

                                                                                     Віталій ГАЦЕЛЮК

                                                                                     Ярослав ДУХ

                                                                                     Олег КОЛІУШ

                                                                                     Володимир ЛУГАНСЬКИЙ

                                                                                     Руслан МЕЛЬНИК

                                                                                     Олексій ОМЕЛЬЯН

                                                                                     Роман САБОДАШ

                                                                                     Руслан СИДОРОВИЧ

                                                                                     Галина ШЕВЧУК