Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА,
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА (доповідач), Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Ігоря КУШНІРА, Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Руслана МЕЛЬНИКА, Романа САБОДАША, Сергія ЧУМАКА, Галини ШЕВЧУК,
за участі:
кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Дмитра ТІШКА,
уповноваженого представника Громадської ради доброчесності Марії ГОРБАНЬ,
розглянувши питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Тішка Дмитра Анатолійовича здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
Джерела права та їх застосування.
Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Частиною першою статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) визначено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
Статтею 28 Закону передбачено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше сім років.
Статтею 79 Закону встановлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02.11.2016 № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29.02.2024 № 72/зп-24).
Пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.
Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.
Частинами першою, другою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Рішенням Комісії від 22.01.2025 № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.
Пунктами 1.3‒1.4 вказаного положення передбачено, що завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. Основні принципи кваліфікаційного оцінювання ‒ це автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.
Для оцінки відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17.12.2024 № 3659/0/15-24 (далі – Показники).
Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності (далі – ГРД) у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Інформація про кар’єру кандидата та його участь у конкурсі.
Тішко Дмитро Анатолійович, дата народження – _________, громадянин України.
У 2007 році Тішко Д.А. закінчив Одеську національну юридичну академію, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію магістра права (диплом магістра СК № 32905042 від 03.07.2007).
Наукового ступеня та вченого звання кандидат не має.
Кандидат у 2017–2021 роках здійснював викладацьку діяльність у Національній школі суддів України.
Свою професійну діяльність розпочав у 2005 році на посаді юриста 3 категорії малого приватного підприємства «Адвокатське об’єднання «Казус». Надалі працював юристом 1 категорії, помічником адвоката, заступником директора цього ж підприємства. У 2008 році отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, яке зупинено 27.01.2012.
Указом Президента України від 23.01.2012 № 29/2012 Тішка Д.А. призначено строком на п’ять років на посаду судді Центрального районного суду міста Миколаєва (присягу судді складено 11.02.2012).
Указом Президента України від 07.09.2018 № 272/2018 Тішка Д.А. призначено на посаду судді цього суду безстроково.
Рішенням Голови Верховного Суду від 16.11.2022 № 526/0/149-22 Тішка Д.А. відряджено для здійснення правосуддя до Київського районного суду міста Одеси з 21.11.2022.
Наразі він здійснює правосуддя в Київському районному суді міста Одеси.
Адміністративних посад Тішко Д.А. не займав.
До Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради юстиції, Вищої ради правосуддя Тішко Д.А. не обирався.
Рішенням зборів суддів Центрального районного суду міста Миколаєва від 18.02.2020 Тішка Д.А. обрано делегатом на Спільні збори суддів місцевих судів України.
Був делегатом на ХV черговому з’їзді суддів України.
Рішенням Комісії від 20.10.2017 № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Центрального районного суду міста Миколаєва Тішка Д.А.
Рішенням Комісії від 25.05.2018 № 801/ко-18 визначено, що суддя Центрального районного суду міста Миколаєва Тішко Д.А. за результатами кваліфікаційного суддів на відповідність займаній посаді набрав 809,25 бала, та визнано його таким, що відповідає займаній посаді.
Рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі – Конкурс).
До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернувся Тішко Д.А. як особа, яка відповідає вимогам, визначеним пунктом 1 частини першої статті 28 Закону, тобто має стаж роботи на посаді судді не менше 5 років.
Рішенням Комісії від 04.03.2024 № 147/ас-24 Тішка Д.А. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
Рішенням Комісії від 21.10.2024 № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду в межах Конкурсу. Тішка Д.А. допущено до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.
Рішенням Комісії від 20.01.2025 № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей. Тішка Д.А. допущено до третього етапу кваліфікаційного іспиту – виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація).
Рішенням Комісії від 17.04.2025 № 89/зп-25 затверджено декодовані результати виконання практичного завдання та загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу. Тішка Д.А. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Відповідно до рішення Комісії від 30.07.2025 № 143/зп-25 здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів Одеського апеляційного суду в межах Конкурсу.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу між членами Комісії від 01.08.2025 доповідачем у справі визначено члена Комісії Гацелюка В.О.
Пунктом 3 частини четвертої статті 79-3 Закону передбачено, що в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за підсумками кваліфікаційного оцінювання.
За результатами спеціальної перевірки стосовно Тішка Д.А. уповноваженими працівниками секретаріату Комісії складено довідку від 09.12.2025 № 21.2-707/25.
Запити про надання відомостей стосовно кандидата надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України, Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Із наданих на запит Комісії відповідей не отримано інформації, що перешкоджає Тішку Д.А. зайняти посаду, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища та посади з підвищеним корупційним ризиком.
Національне агентство з питань запобігання корупції повідомило Комісію, що за результатами спеціальної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Декларація), за 2024 рік фактів відображення недостовірних відомостей, якщо такі відомості стосуються майна або іншого об’єкта декларування, що має вартість, і можуть відрізнятися від достовірних на суму, яка дорівнює або перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на день подання такої декларації, не виявлено.
Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень перевірено відомості про кандидата на посаду судді на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.
ГРД 23.02.2026 надала Комісії висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Тішка Д.А. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений ГРД 23.02.2026.
На спростування висновку ГРД кандидатом Тішком Д.А. надано пояснення.
Комісією у складі колегії 25.02.2026, 19.03.2026 та 21.04.2026 проведено співбесіди з кандидатом Тішком Д.А., досліджено матеріали досьє, зокрема висновок ГРД, усні та письмові пояснення кандидата, загальновідому та загальнодоступну інформацію щодо кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.
Відповідно до рішення Комісії від 21.04.2026 № 147/ас-26 за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Тішко Д.А. набрав 710,71 бала.
У рішенні обґрунтовано кількість набраних балів за результатами оцінювання відповідності кандидата на посаду судді за визначеними законом критеріями. За результатами складеного кваліфікаційного іспиту Тішко Д.А. набрав 362,7 бала; за критерієм особистої компетентності – 46 балів; за критерієм соціальної компетентності – 47,01 бала; за критеріями доброчесності та професійної етики – 255 балів.
Таким чином, за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Тішко Д.А. набрав 710,71 бала, що більше 75 відсотків максимального можливого бала за оцінювання цих критеріїв.
Зміст висновку Громадської ради доброчесності.
ГРД 23.02.2026 затвердила висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Тішка Д.А. критеріям доброчесності та професійної етики.
1. На думку ГРД, кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «чесність».
У 2019 році кандидат проходив кваліфікаційне оцінювання на посаду судді Вищого антикорупційного суду. Під час цієї процедури Громадською радою міжнародних експертів було встановлено обставини, які стали предметом спеціального спільного засідання та отримали публічну оцінку й викладені рішенні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 18.01.2019 № 53/вс-19.
Зазначені факти не втратили своєї актуальності, оскільки стосуються підходу кандидата до виконання обов’язків фінансового контролю, тлумачення норм антикорупційного законодавства та меж розкриття інформації в Деклараціях.
ГРД зазначає, що, незважаючи на надані кандидатом у 2019 році пояснення, встановлені обставини зберігають значення для оцінки його доброчесності.
1.1. У ході кваліфікаційного оцінювання Громадська рада міжнародних експертів виявила факти недекларування в Деклараціях за 2016–2017 роки права дружини кандидата на управління, користування та розпорядження майном її батька на підставі генеральної довіреності від 11.04.2016.
Як було викладено в рішенні Комісії від 18.01.2019 № 53/вс-19, згідно зі змістом цієї довіреності дружина кандидата була уповноважена розпоряджатися усім майном свого батька, з чого б воно не складалося та яке могло належати йому в майбутньому. Таким чином, обсяг повноважень був широким і охоплював як рухоме, так і нерухоме майно.
Кандидат пояснював, що ні він, ні його дружина не знали про існування довіреності до травня 2018 року, оригінал довіреності дружині не передавався, а сама довіреність не була реалізована на практиці. Крім того, видача довіреності була пов’язана із погіршенням стану здоров’я тестя. Після того як про довіреність стало відомо, її було скасовано 10.05.2018, що підтверджено відповідними записами в Єдиному реєстрі довіреностей.
Водночас під час спеціального спільного засідання було встановлено, що довіреність надавала дружині кандидата повний обсяг прав щодо розпорядження майном третьої особи.
Окрему увагу привертає те, що тесть кандидата після видачі довіреності продовжував активно набувати майно значної вартості, що ставить під сумнів версію про критичний стан здоров’я як єдину підставу для оформлення генеральної довіреності. Крім того, залишається необґрунтованим твердження про повну необізнаність дружини кандидата щодо існування довіреності протягом тривалого часу з огляду на характер родинних відносин та обсяг повноважень, які їй було надано.
Після того, як у травні 2018 року кандидату стало відомо про довіреність, він не відобразив відповідних відомостей про майно, право на розпорядження яким мала його дружина, у Декларації за 2017 рік, посилаючись на власне тлумачення норм законодавства. Така позиція свідчить не про технічну помилку, а про усвідомлений підхід до невідображення інформації, що підлягала декларуванню.
На думку ГРД, сукупність зазначених обставин формує обґрунтований сумнів щодо належного розуміння кандидатом змісту та мети фінансового контролю, його готовності діяти добросовісно в питаннях декларування та дотримання стандартів прозорості. Вказане порушення не є формальним або таким, що втратило значення з плином часу, оскільки стосується фундаментального аспекту доброчесності – повного та належного розкриття інформації про майнові інтереси та повноваження членів сім’ї.
1.2. ГРД також зазначає, що під час кваліфікаційного оцінювання було встановлено обставини, що свідчать про недекларування кандидатом свого фактичного місця проживання в місті Миколаєві в Деклараціях за 2015, 2016 та 2017 роки, попри те, що з 01.02.2012 він обіймає посаду судді Центрального районного суду міста Миколаєва.
У зазначених деклараціях кандидат не відобразив жодного права власності чи користування житлом у місті Миколаєві. Натомість він задекларував право користування квартирою площею 119 кв.м у місті Одесі, що належить його дружині. Відстань між Одесою та Миколаєвом (приблизно 135 км, орієнтовно дві години їзди), постійне здійснення правосуддя в місті Миколаєві об’єктивно передбачають фактичне проживання в цьому місті або наявність там місця перебування.
У письмових поясненнях у 2019 році кандидат зазначив, що він разом із сім’єю проживав у місті Миколаєві в орендованій квартирі. Відповідно до відомостей з наданих документів, які були дослідженні ГРМЕ, 10.12.2017 кандидат уклав договір оренди на період з 11.01.2017 до 11.12.2017. Копію цього договору кандидат надав 15.01.2019. Під своїм підписом у договорі він зазначив адресу проживання в місті Миколаєві. Водночас у Деклараціях за 2015 і 2016 роки відсутні будь-які відомості про право користування житлом у місті Миколаєві, у Декларації за 2017 рік відповідної інформації також не відображено.
Кандидат послався на рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 11.08.2016 № 3, відповідно до якого майно, що не перебувало в користуванні станом на 31 грудня звітного року, не підлягає декларуванню. Однак наданий договір оренди свідчить про користування житлом протягом майже всього 2017 року, що само собою створює обов’язок його декларування.
Додатково кандидат надав другий договір оренди того самого житла на період з 15.01.2018 до 16.01.2020. В обох договорах зазначено одну й ту саму адресу проживання. Обставина, що перший договір завершувався 11.12.2017 нібито з метою проведення ремонтних робіт, виглядає непереконливою, оскільки відсутні докази проведення такого ремонту, а сама логіка дострокового завершення договору за рік до початку наступного договору оренди викликає сумніви.
Крім того, аналіз наданих договорів оренди та зіставлення підписів власника породжує обґрунтовані питання щодо їх автентичності. Додатково встановлено, що адреса, зазначена в договорах, використовується як адреса масової реєстрації (зокрема як місце реєстрації осіб без постійного місця проживання), що ставить під сумнів реальність проживання кандидата за цією адресою.
Особливої уваги потребує відсутність будь-яких пояснень щодо недекларування місця проживання в місті Миколаєві в Деклараціях за 2015 та 2016 роки, коли кандидат уже здійснював правосуддя в цьому місті. За таких обставин виникає обґрунтований сумнів щодо повноти та достовірності поданих Декларацій, а також щодо правдивості наданих пояснень про фактичне проживання.
Стосовно вказаного кандидат надав такі пояснення: «У період із 2015 по 2016 рік я та моя дружина проживали за кількома адресами в м. Миколаєві АДРЕСА_1. Крім того, на час вихідних, святкових днів, а також відпусток ми проживали у квартирі, що належить на праві власності дружині ОСОБА_1 за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_2.
Місце проживання в м. Миколаєві не декларувалося у зв’язку з тим, що станом на 31.12.2015 та 31.12.2016 у моєї сім’ї було постійне місце проживання лише у м. Одесі, яке належним чином відображалося в декларації. В той же час, у цей період була відсутня стала практика та офіційні роз’яснення НАЗК щодо декларування користування житлом, яким декларант користувався тимчасово без укладення відповідних договорів.
Відповідно до договору оренди від 10.01.2017 я проживав за адресою: м. Миколаїв, АДРЕСА_3 строком до 11.12.2017. Станом на 31.12.2017 я проживав в м. Одесі АДРЕСА_2.
Таким чином, мною при декларуванні використовувалися положення пункту 11 Роз’яснень щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затверджених Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції 11.08.2016 № 3 з відповідними змінами».
ГРД вважає, що надані кандидатом пояснення формально спрямовано на обґрунтування відсутності обов’язку декларування місця проживання у місті Миколаєві станом на 31 грудня відповідних звітних років, однак вони не усувають повністю обґрунтованих сумнівів щодо повноти та достовірності поданих Декларацій.
Крім того, додаткові сумніви виникають у зв’язку з обставинами укладення та припинення договорів оренди. Логіка завершення договору 11.12.2017 з посиланням на необхідність проведення ремонтних робіт, без надання підтверджувальних доказів, а також подальше укладення нового договору щодо того самого житла, створюють враження фрагментарності та непослідовності пояснень. Обставина використання адреси, яка має ознаки масової реєстрації, також ставить під сумнів реальність проживання за цією адресою.
Сукупність невідповідностей, відсутність документального підтвердження окремих обставин та формальний характер пояснень зберігають обґрунтований сумнів щодо повноти відображення фактичного місця проживання у 2015–2017 роках.
Таким чином, хоча надані пояснення не спростовують можливості описаного кандидатом сценарію, вони не усувають наявних сумнівів у частині дотримання принципу повного та достовірного декларування відомостей про користування житлом, що підлягає подальшій оцінці в межах кваліфікаційного оцінювання.
Також ГРД зазначає, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «чесність», «законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав» та «відповідність рівня життя задекларованим доходам».
2.1. Кандидат задекларував придбаний у 2020 році автомобіль «INFINITI QX50» (2018 року випуску) за суттєво заниженою вартістю – близько 13 700 дол. США, тоді як середня ринкова ціна аналогічних авто на той момент становила приблизно 33 000 дол. США, та реалізував його за 39 624 дол. США.
Відповідно до Декларації за 2020 рік кандидат 26.06.2020 набув право власності на автомобіль «INFINITI QX50» 2018 року випуску, задекларувавши його вартість у розмірі 365 443 грн, що на дату набуття становило близько 13 680 дол. США. Зазначена вартість є істотно нижчою за середню ринкову ціну аналогічних транспортних засобів 2018 року випуску, які станом на 2020 рік реалізовувалися на відкритих електронних майданчиках у середньому за близько 33 000 дол. США (еквівалент близько 881 000 грн за тодішнім курсом).
Таким чином, на думку ГРД, задекларована ціна придбання автомобіля є майже вдвічі нижчою за середньоринкову, що об’єктивно породжує сумніви щодо відповідності зазначеної суми фактичній вартості правочину та реальним умовам придбання.
Додатково встановлено, що у повідомленні про суттєві зміни в майновому стані за 2021 рік кандидат задекларував 17.08.2021 дохід від відчуження цього ж транспортного засобу в розмірі 1 057 000 грн (близько 39 624 дол. США). Фактично за один рік вживаний автомобіль 2018 року випуску продемонстрував зростання вартості більш ніж утричі у гривневому еквіваленті та майже втричі у доларовому вимірі порівняно із задекларованою ціною його придбання.
Стосовно вказаних сумнівів кандидат повідомив таке: «01 червня 2020 року мною на платформі продажу автомобілів у США ІНФОРМАЦІЯ_1 була здійснена переможна ставка та виграш лоту 26799840, а саме транспортного засобу INFINITI QX50 2018 року випуску VIN НОМЕР_1 з виграшною ставкою 12 775 дол. США. Разом із додатковими комісіями брокеру та організатору аукціону загальна сума платежів склала 13 625,75 дол. США.
02.06.2020 зазначена сума за допомогою мережі SWIFT була сплачена організатору торгів Beneficiary Customer-Number /3756658677 IAA Buyer Wires за адресою Two Westbrook Corporate C 10th Floor US/Westchester, IL 60154. Еквівалент зазначеної суми у гривні на момент сплати склав 365 443 грн.
27.08.2020 зазначений транспортний засіб було доставлено до порту міста Одеси, де було здійснено його розмитнення та сплати митних платежів. Після чого, протягом 5 місяців здійснювався відновлювальний ремонт цього транспортного засобу, замовлення за кордоном деталей для ремонту, наладка електронного обладнання. 22.01.2021 вказаний транспортний засіб було зареєстровано за мною на праві власності та він перебував у моєму користуванні до серпня 2021 року.
У зв’язку із наявністю в сім’ї іншого транспортного засобу, який було придбано в червні 2020 року, мною прийнято рішення про його продаж.
17.08.2021 вказаний транспортний засіб було продано ОСОБА_2 за грошову суму 1 057 000 грн. Зазначена вартість є цілком ринковою, повністю відповідає фактичним розрахункам та змісту письмового договору. Збільшення вартості автомобіля пов’язане із тим, що пошкоджені транспортні засоби в США в той період можливо було придбати за вкрай вигідними цінами, що підтверджує офіційна роздруківка аукціону (є доступною для кожного запитувача за ВІН кодом транспортного засобу). Також слід враховувати витрати на перевезення транспортного засобу з США в Україну, сплату різних платежів, митне оформлення, сплати ПДВ та акцизного збору, вартість відновлювального ремонту.
Слід також звернути увагу на декларування відповідних витрат на придбання транспортного засобу, самого транспортного засобу, а також його продажу у відповідних розділах декларацій за той період.
Також мною було враховані положення пункту 106 Розділу 8 «Транспортні засоби» роз’яснень викладених Національного агентства з питань запобігання корупції для цілей декларування датою набуття права власності на транспортний засіб, придбаний за кордоном, є дата здійснення оплати за такий транспортний засіб.
Зокрема, відповідно до пункту 107 Розділу 8 «Транспортні засоби» роз’яснень викладених Національним агентством з питань запобігання корупції, у декларації зазначається вартість транспортного засобу на дату його набуття у власність, володіння або користування. Вартістю транспортного засобу є ціна, визначена відповідним правовстановлюючим документом, що підтверджує купівлю-продаж та на підставі якого здійснювалось розмитнення транспортного засобу (у разі його здійснення).
Витрати на митне оформлення, реєстрацію транспортного засобу, ремонт транспортного засобу (його частини) до його вартості не включаються. Разом з тим, якщо відповідний разовий видаток на митне оформлення, реєстрацію, ремонт чи сплату відповідних сервісних зборів, пов’язаних із купівлею транспортного засобу, перевищує встановлений поріг декларування (50 ПМ) і здійснений суб’єктом декларування у звітному періоді, то він повинен бути відображений у розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації».
ГРД зазначила, що наведені пояснення не спростовують обґрунтованого сумніву з урахуванням ціни продажу автомобіля. З огляду на тривалість відновлювального ремонту, характер пошкоджень, витрати на транспортування, розмитнення та закупівлю запчастин, принципового значення набуває встановлення загального обсягу понесених витрат та з’ясування, чи перевищували окремі разові платежі встановлений законом поріг для обов’язкового декларування видатків (50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на відповідний період) та чи були вони належним чином відображені у відповідному розділі Декларації.
Саме співвідношення задекларованої вартості придбання, фактичних витрат на відновлення та ціни подальшого продажу є визначальним для оцінки повноти фінансової прозорості та достовірності відомостей, зазначених у Деклараціях.
Вказані обставини, на думку ГРД, мають істотне значення для оцінки повноти та достовірності декларування, реальності задекларованих правочинів та відповідності поведінки кандидата стандартам фінансової прозорості та доброчесності.
2.2. ГРД також зазначила, що дружина кандидата придбала в місті Одесі житловий будинок площею понад 640 кв.м та земельну ділянку, загальною вартістю близько 190 000 дол. США, що суттєво менше ринкової, яка станом на зараз становить від 832 000 дол. США до 981 097 дол. США з розрахунків за квадратний метр.
Відповідно до відомостей, відображених у Декларації за 2024 рік, дружина кандидата 20.06.2024 набула у власність житловий будинок загальною площею 642,5 кв.м у місті Одесі вартістю 5 720 000 грн (еквівалент близько 141 000 дол. США станом на дату набуття), а також земельну ділянку площею 1 000 кв.м за 2 000 000 грн (еквівалент близько 49 000 дол. США). Сукупна задекларована вартість об’єктів становить 7 720 000 грн (близько 190 000 доларів США).
Водночас аналіз вартості аналогічних будинків відповідно до оголошень з електронних майданчиків продажу вторинного житла свідчить, що об’єкти з подібною площею та характеристиками у зазначеному районі пропонуються за ціною вищою, аніж задекларована кандидатом.
Наприклад, будинок площею 169.7 кв.м пропонується для продажу за ціною 220 000 дол. США, що становить 1 296 дол. США за квадратний метр.
Наявні оголошення і з іншою ціною, однак тотожною до розрахунків квадратних метрів.
Так, відповідно до оголошення за 2026 рік до продажу пропонується будинок площею 240 кв.м за 320 000 доларів США (1 333 долари США за квадратний метр).
Аналогічно до наведених прикладів, наявне також оголошення про продаж будинку площею 239 кв.м за 365 000 дол. США, що становить 1 527 дол. США за квадратний метр вказаної нерухомості.
Відповідно, з розрахунку вказаної вартості за квадратний метр орієнтовна вартість будинку, належного сім’ї кандидата може ймовірно становити від 832 000 дол. США до 981 097 дол. США (з розрахунку від 1 296 дол. США до 1 527 дол. США за квадратичний метр будинку (642,5).
Така істотна диспропорція між задекларованою ціною набуття та ринковою вартістю аналогічних об’єктів нерухомості створює обґрунтовані сумніви щодо достовірності відображених у Декларації відомостей. У контексті законодавства про фінансовий контроль це може свідчити про можливе штучне заниження вартості об’єкта нерухомості з метою мінімізації уваги до джерел походження коштів, спрощення обґрунтування фінансової спроможності або приховування реального обсягу витрат.
ГРД звернулась до кандидата з проханням надати пояснення щодо виявлених сумнівів, на що кандидат повідомив таке: «Дійсно, відповідно до договору купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки від 20.06.2024 моєю дружиною ОСОБА_1 були придбані житловий будинок загальною площею 642,5 кв.м та земельна ділянка площею 1000 кв.м. у місті Одеса загальною вартістю 7 720 000 грн. Зазначена сума повністю відповідає фактично сплаченим за договорами.
Зазначена вартість є значною та ринковою і жодним чином не перевищує вартість аналогічних об’єктів у цьому районі з наступних підстав.
Зазначений будинок представляє будівлю 1996 року будівництва та перебував у повністю нежитловому стані. Фактично основна вартість зазначеного об’єкту складалася через місце його розміщення та площу земельної ділянки. При цьому продаж будинку здійснювався на протязі більше 8 років починаючи з 2016 року, в цей період в будинку ніхто не проживав, він не обслуговувався, не опалювався взимку, системи життєзабезпечення вийшли з ладу, що поступово призводило до його руйнування та істотного зниження ринкової вартості. Падіння вартості також було пов’язано із початком повномасштабної збройної агресії рф проти України та постійних обстрілів міста Одеси.
Відповідно звіту про технічний стан основних несучих та огороджуючих будівельних конструкцій житлового будинку за вказаною адресою, що виконаний у серпні 2024 року будівельним експертом ОСОБА_3 було встановлено незадовільний загальний стан основних конструктивних елементів – фундаментів, стін та перекритів будівель, виявлено та зафіксовано істотні пошкодження та дефекти конструкцій. У звіті зазначено, що експлуатація зазначеного будинку можлива лише за умови виконання капітального ремонту існуючих конструкцій та елементів.
Відповідно до висновку судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 22.11.2024 №24-6133 ринкова вартість житлового будинку розташованого за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_4 станом на 20.06.2024 склала 5 584 708 грн, а земельної ділянки за вказаною адресою 2 000 565 грн. Зазначене судове експертне дослідження здійснено судовим експертом з 42 річним стажем з роз’ясненням кримінальної відповідальності за надання завідомо неправдивого висновку.
Таким чином ціна придбання вищезазначеного будинку та земельної ділянки повністю відповідає ринковій вартості.
Також прошу звернути увагу на відповідне оголошення про продаж вказаного будинку згідно якого остання ціна продажу була близькою до ціни договору.
У разі необхідності мною можуть бути надані додаткові матеріали фото фіксації цього будинку, які підтверджують об’єктивний стан будинку на момент придбання.
Зазначена нерухомість була придбана за готівкові кошти, які було задекларовані як сімейні заощадження, а також грошові кошти від продажу мого будинку в м. Миколаєві, доходи від підприємницької діяльності дружини, здійснення продажу транспортного засобу та земельних ділянок. Слід зазначити, що згідно арифметичних сум загальних доходів, які були задекларовані на час цього правочину їх з надлишком вистачало для здійснення таких витрат».
ГРД вважає, що пояснення кандидата щодо істотної різниці між задекларованою вартістю придбання будинку / ділянки та ціновими орієнтирами з відкритих джерел загалом вибудувані навколо двох ліній захисту: об’єкт перебував у фактично нежитловому та технічно незадовільному стані, тому ринкова ціна істотно нижча за «вітринні» пропозиції; відповідність ціни підтверджено технічним звітом і експертизою, а джерела коштів покриті задекларованими доходами / активами.
Крім того, на думку ГРД, наведені аргументи не знімають усіх сумнівів і потребують критичної оцінки за змістом, часом отримання документів і контролем причинно-наслідкових тверджень.
По-перше, ключова теза про «нежитловий стан» та «руйнування через відсутність обслуговування» теоретично може пояснювати суттєве зниження ціни, однак у запропонованому вигляді вона має декларативний характер.
Сам факт, що будинок 1996 року побудови та «продавався понад 8 років», не є самодостатнім поясненням диспропорції з медійними ціновими діапазонами, оскільки не розкриває, у чому саме полягали дефекти, який їх обсяг, чи впливали вони на всі ключові елементи (конструктив, інженерні мережі), чи йдеться про часткові проблеми, та яке орієнтовне співвідношення «вартість землі / вартість будівлі» у цій локації. Теза, що «основна вартість об’єкта складалася через місце і площу ділянки», суперечить масштабності заявленого «значного падіння» ціни будинку: якщо цінність формує земля, то ціна ділянки мала б тяжіти до ринкових орієнтирів, а не залишатися стабільною без порівняльних даних по угодах/оцінках у цій зоні.
По-друге, посилання на вплив повномасштабної агресії та обстрілів міста Одеси як фактор падіння ціни є загальним і без конкретизації, не пояснює різниці між задекларованими 190 000 дол. США сукупно та озвученими у відкритих джерелах 375–480 000 дол. США щодо «аналогічних» об’єктів. Ринок воєнного часу справді деформований, але в рамках доброчесності та фінансового контролю значення має не загальне посилання на «війну», а перевірювана прив’язка: чи був об’єкт пошкоджений, чи зафіксовані наслідки, чи вплив обстрілів полягає у загальному зниженні ліквідності, чи в конкретних дефектах, що прямо зменшують вартість. Без цього пояснення кандидата виглядають як універсальна підстава.
По-третє, технічний звіт серпня 2024 року і судова експертиза листопада 2024 року справді є аргументами для ключового пояснення, оскільки вводять професійну оцінку стану / вартості, тому ГРД не проводить їм оцінки на предмет реальності чи суперечностей. Однак саме їхня поява «після» дати набуття (20.06.2024) потребує коректного вивчення: ці документи можуть підтверджувати стан і ринкову вартість станом на дату оцінки / ретроспективно, але вони автоматично не доводять, що саме ці фактори були первинними для сторін правочину на момент укладення договору і об’єктивно формували ціну угоди.
ГРД також висловлює сумнів щодо об’єктивності висновку експерта, зважаючи на викладені вище дані.
По-четверте, пояснення про джерела коштів для набуття у власність будинку та земельної ділянки сформульовані максимально широко і, хоча теоретично можуть бути правдивими, у такому вигляді не є достатньо верифікованими для зняття сумнівів стосовно фінансової спроможності для цієї купівлі. Кандидат одночасно називає декілька джерел (сімейні заощадження, продаж його будинку в місті Миколаєві, доходи дружини від підприємництва, продаж транспортного засобу, продаж земельних ділянок) і додає загальне запевнення, що «арифметично доходів з надлишком вистачало».
Проблема в тому, що така конструкція без чіткої прив’язки сум / дат / способу оплати і без виведення зрозумілого «ланцюга коштів» залишає простір для сумніву: які саме суми і коли були отримані, де вони зберігались, як конвертувались / переміщались, чи відповідають вони задекларованим грошовим активам / доходам, чи відображені пов’язані видатки / правочини, чи узгоджується готівкова форма розрахунку з наявними задекларованими активами та логікою фінансового контролю. У контексті первинного сумніву щодо заниження ціни саме прозорість джерела коштів і шлях руху грошей є другою опорою оцінки; тут пояснення кандидата поки має характер «переліку можливих джерел», а не вичерпного підтвердження.
По-п’яте, у межах питання про «заниження» вартості важливо відрізняти: ринкову вартість «аналогічних» пропозицій у відкритих джерелах; ринкову вартість саме цього об’єкта у конкретному стані; фактично сплачену ціну.
Кандидат по суті зміщує фокус із порівняння з «аналогами» на стан свого конкретного об’єкта і підкріплює це експертизою. Це може бути виправдано, але лише якщо доведено, що «аналоги» справді не є зіставними (інший технічний стан, інші параметри, інший рівень готовності до проживання, інша ліквідність, інша комплектація, відсутність критичних дефектів конструкцій тощо). Без такої демонстрації порівнянності / непорівнянності сумнів ГРД про істотну різницю не є спростованим повністю – він лише отримує альтернативне пояснення.
Зважаючи на викладене, вказані кандидатом пояснення потенційно можуть узгоджуватися із задекларованою ціною набуття, оскільки містять посилання на незадовільний технічний стан об’єкта та на експертні документи, які формально підтверджують близьку до договірної ринкову оцінку станом на 20.06.2024. Водночас ці пояснення не усувають сумнівів повністю, оскільки значна частина аргументації ґрунтується на загальних твердженнях (тривалий продаж, «не обслуговувався», «вплив війни»), а ключові підтвердження отримано постфактум і потребують оцінки їхньої доказової якості, вихідних даних та незалежності, а також зіставлення з об’єктивними ринковими індикаторами саме для порівнюваних об’єктів. Окремо потребує предметної верифікації заявлений механізм фінансування правочину (готівковий розрахунок, «сімейні заощадження» та перелік додаткових джерел), оскільки без деталізації сум, дат і документів руху коштів залишається ризик невідповідності рівня витрат задекларованим доходам / активам. За таких умов наведений епізод підлягає подальшій перевірці та оцінці під час кваліфікаційного оцінювання з фокусом на реальний технічний стан об’єкта саме на дату набуття, порівнюваність «аналогів» із відкритих джерел, повний і підтверджений ланцюг походження та руху коштів, що забезпечив придбання.
За відсутності переконливих доказів того, що придбання відбулося за ціною, істотно нижчою за ринкову з об’єктивних причин (наприклад, примусовий продаж, значні обтяження, аварійний стан, наявність судових спорів, істотні дефекти об’єкта), наявні підстави вважати, що задекларована вартість не відображає реальної економічної сутності правочину.
У сукупності з іншими встановленими обставинами щодо майнового стану кандидата та його сім’ї зазначене формує негативний висновок про можливе недотримання принципів прозорості, повноти та достовірності декларування, а також породжує обґрунтовані сумніви щодо відповідності поведінки кандидата стандартам доброчесності та фінансової відкритості.
Заниження вартості придбаного майна в Декларації є проявом недоброчесної поведінки, що підриває авторитет правосуддя та суперечить стандартам професійної етики судді. Така особа, на переконання ГРД, не може вважатися такою, що відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.
3. Крім того, ГРД зазначила, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «сумлінність».
У відкритих джерелах та засобах масової інформації поширювалася інформація про розгляд та відмову кандидатом як слідчим суддею в задоволенні клопотання слідчого та прокурора щодо передання в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами (далі – АРМА) двоповерхового пентхауса площею 1 012,6 кв.м, розташованого в місті Одесі, ринкова вартість якого, за даними публічних джерел, становила близько 1 500 000 дол. США, який належить громадянці росії.
Зазначене майно, за інформацією сторони обвинувачення, належить громадянці російської федерації – дружині ОСОБА_4, який у різні роки обіймав посади заступника міністра оборони російської федерації, керівника федеральної служби з військовотехнічного співробітництва та є особою, до якої застосовано санкції рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію Указом Президента України від 07.12.2023 строком на 10 років у зв’язку з підтримкою збройної агресії російської федерації проти України.
У межах кримінального провадження, розпочатого у 2022 році за ознаками фінансування дій, спрямованих на повалення конституційного ладу України, слідчим 02.04.2024 було винесено постанову про визнання зазначеної квартири речовим доказом, а 04.04.2024 ухвалою слідчого судді накладено арешт на це майно із забороною відчуження.
У червні 2024 року сторона обвинувачення звернулася з клопотанням про передачу цього активу в управління АРМА відповідно до положень статті 100 Кримінального процесуального кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 613.
За результатами розгляду клопотання слідчий суддя (кандидат) відмовив у його задоволенні (ухвала від 04.06.2024 у справі № 947/30407/22). Як убачається з оприлюднених матеріалів та офіційного повідомлення суду (зокрема, за інформацією, розміщеною на вебсайті судової влади України), мотивування відмови ґрунтувалося на тому, що накладений арешт передбачав лише заборону відчуження майна, а не обмеження права користування ним; крім того, суд зазначив про необхідність дотримання принципу пропорційності втручання у право власності та забезпечення «справедливого балансу» між інтересами суспільства і правами конкретної особи.
Суддя (кандидат) також звернув увагу на відсутність доказів звернення слідчого до власника майна з метою отримання згоди на передачу активу в управління АРМА.
ГРД зауважує, що після початку повномасштабного вторгнення та введенням воєнного стану АТ «Укрпошта» з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з російською федерацією.
Міністерство юстиції України повідомило (лист від 06.10.2022 № 91935/114287-22-22/12.1.1 щодо вручення судових документів резидентам російської федерації в порядку стаття 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року), що за інформацією Міністерства закордонних справ України (лист від 03.10.2022 № 71/14-500-77469) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією у зв’язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території рф та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено.
ГРД зазначила, що особливої уваги заслуговує формулювання, наведене в постанові кандидата: «Слідчим не було надано достатніх та допустимих доказів, щоб обґрунтувати втручання в мирне користування майном».
Зазначена теза набуває особливої чутливості з огляду на предмет кримінального провадження, санкційний статус особи, з якою пов’язане відповідне майно, а також загальний контекст збройної агресії російської федерації проти України.
Формальне посилання на стандарт «мирного володіння майном» без належного акценту на тому, що йдеться про майно, яке визнане речовим доказом у кримінальному провадженні щодо фінансування дій, спрямованих на шкоду національній безпеці, об’єктивно створює враження дисбалансу в підходах до оцінки конкуруючих інтересів.
Кандидат стосовно цього пояснив ГРД, що в кримінальному провадженні НОМЕР_2 він 04.04.2024 задовольнив клопотання прокурора та наклав арешт на квартиру, визнану речовим доказом, заборонивши її відчуження та будь-які реєстраційні дії. Надалі сторона обвинувачення зверталася з клопотаннями про передачу майна в управління АРМА.
Перше клопотання було повернено у зв’язку з тим, що арешт уже накладено, а вимог щодо обмеження користування та передачі в управління не було належно узгоджено.
Повторне клопотання 04.06.2024 залишено без задоволення через відсутність доказів звернення до власника за згодою та відсутність обґрунтування неможливості управління без передачі в АРМА. Апеляційне провадження було закрито як таке, що не підлягає оскарженню.
Після усунення недоліків та подання нового клопотання 04.09.2024 кандидат задовольнив його і передав майно в управління АРМА. Кандидат наголошує, що арешт діяв безперервно, негативних наслідків не настало, а зв’язок між цими процесуальними рішеннями та змінами в його майновому стані він категорично заперечує, вказуючи також на ознаки інформаційного тиску.
ГРД вважає, що первісна відмова була мотивована відсутністю доказів звернення до власника та недостатнім обґрунтуванням необхідності втручання в мирне користування майном. Водночас подальше задоволення аналогічного клопотання в іншій справі, відповідно до пояснень самого кандидата, свідчить про зміну процесуальної оцінки за подібних обставин у межах одного типу провадження. Така послідовність рішень об’єктивно порушує питання щодо меж формального та змістовного підходу до застосування законодавства, а також щодо однаковості підходів до вирішення ідентичних правових питань.
Додатково у поясненнях Тішко Д.А. відзначав: «Звертаю особливу увагу, що 04.04.2024 саме слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси Дмитром Тішком за клопотанням прокурора відділу Одеської обласної прокуратури було накладено арешт на вищевказаний об’єкт нерухомості шляхом заборони будь-яким юридичним та фізичним особам розпоряджатися, відчужувати та здійснювати будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (в тому числі поділу, об’єднання, виділу частки), що не дозволило переоформити об’єкт на третіх осіб.
В подальшому після усунення відповідних недоліків, вищезазначене майно було передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Враховуючи дію арешту, за час розгляду вищезазначених клопотань, будь-яких негативних наслідків щодо відчуження або втрати нерухомого майна не настало».
Така неоднаковість судової практики щодо передачі арештованого майна в управління АРМА потребує аналізу з погляду послідовності та передбачуваності правозастосування. У контексті воєнного стану, санкційного статусу особи та предмета кримінального провадження питання балансу між захистом права власності та забезпеченням інтересів національної безпеки набуває підвищеної чутливості.
ГРД не здійснює перегляду чи оцінки судового рішення по суті як акта правосуддя, однак зобов’язана зафіксувати, що сукупність викладених обставин у поєднанні з воєнним станом та триваючою агресією рф об’єктивно підриває довіру до судової влади.
Крім того, у публічному просторі поширювалася інформація про можливий зв’язок між ухваленням зазначеного рішення та подальшим набуттям кандидатом об’єктів нерухомості, зокрема земельної ділянки та житлового будинку, що за характеристиками належать до об’єктів підвищеної вартості.
Додатково ГРД надано Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснень з боку кандидата:
1. Кандидат виніс виправдувальний вирок у справі № 490/4538/19 колишньому дільничному офіцеру поліції, якого обвинувачували у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України, з підстав його необізнаності з законодавством.
2. Кандидат володіє часткою, яка можливо була відчужена, квартири площею 69,7 кв.м у місті Керч Автономної Республіки Крим, що перебуває у спільній власності кандидата та його матері. Про це свідчить оголошення надане ГРД.
Крім того, 03.02.2021 кандидат видав довіреність на ім’я матері строком на десять років на представництво його інтересів в усіх державних, громадських, господарських та інших установах, підприємствах і організаціях як в Україні, так і в російській федерації.
3. Кандидат у 2018 році зазначив Князєва В.С. як особу, яка може його рекомендувати. Водночас Князєв В.С. двічі розглядав питання стосовно кандидата (касаційну скаргу та питання відрядження).
4. Кандидат отримав грошові кошти від продажу квартири, яка належала матері (за довіреністю), та задекларував ці грошові кошти як подарунок.
5. ГРД зазначила, що кандидат ухвалив 75 рішень під час навчання та підвищення кваліфікації, а саме:
- 20.04.2016 – 1 постанову;
- 19.10.2015 – 3 постанови;
- з 12.10.2015 до 23.10.2015 – 35 судових рішень;
- з 30.10.2014 до 31.10.2014 – 25 судових рішень;
- з 13.10.2014 до 24.10.2014 – 10 судових рішень.
6. ГРД зазначила, що кандидат ухвалив судове рішення про обрання цілодобового домашнього арешту в рамках провадження про підготовку терористичного акту, після чого особа порушила запобіжний захід та здійснила втечу на тимчасово окуповану територію. Указане рішення набрало суспільного резонансу.
7. Крім того, ГРД повідомила, що кандидат у 2016 році та його дружина у 2018 році набули право власності на земельні ділянки. Водночас право власності досить довгий період за нез’ясованих причин не оформлювалося у встановленому законом порядку.
8. ГРД зазначила, що кандидат закрив 50 справ за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення через закінчення строків для притягнення до відповідальності. Загальна кількість справ, розглянутих кандидатом у цій категорії, становить 665 справ.
Розгляд Комісією у пленарному складі питання про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями доброчесності та професійної етики.
Комісією у пленарному складі проведено співбесіду з кандидатом Тішком Д.А. 06.05.2026.
Під час співбесіди з Комісією кандидат надав пояснення, аналогічні поясненням, наданим співбесід у складі колегії, а саме.
Стосовно пункту 1.1 висновку ГРД Тішко Д.А. пояснив, що генеральна довіреність була оформлена тестем в односторонньому порядку без відома та участі його дружини через побоювання за стан свого здоров’я. За словами кандидата, про існування довіреності вони дізналися лише у 2018 році під час проходження ним процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, після чого її було скасовано. Кандидат також зазначив, що жодних правочинів на підставі цієї довіреності не вчинялося.
Крім того, 04.05.2026 кандидатом надано копію нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_5 (тестя), у якій зазначено ті ж самі обставини видачі та скасування генеральної довіреності.
Стосовно пункту 1.2 висновку ГРД кандидат повідомив, що проживав у Миколаєві тимчасово та на підставі усних домовленостей оренди житла. Він пояснив, що станом на 31 грудня кожного року (2015-2017) не мав права користування житлом у Миколаєві, оскільки постійно повертався до міста Одеси, де проживав у квартирі дружини. Також кандидат наголосив, що основні особисті речі та предмети побуту залишались в місті Одесі, а в місті Миколаєві він перебував лише у зв’язку з роботою.
Стосовно пункту 2.1 висновку ГРД Тішко Д.А. вказав, що автомобіль був придбаний на аукціоні в США за 365 443 грн. За його словами, транспортний засіб після дорожньо-транспортної пригоди потребував значного ремонту, на який було витрачено додаткові кошти, однак підтверджувальних документів щодо ремонтних робіт не зберіглося. Декларування вартості транспортного засобу відбулося відповідно до вимог законодавства України про запобігання корупції та з огляду на фактично сплачені кошти, що підтверджується офіційними документами про переказ.
Стосовно пункту 2.2 висновку ГРД кандидат зазначив, що будинок був придбаний за відносно низькою ціною через його фактичний стан – об’єкт тривалий час не використовувався, перебував у недобудованому та непридатному для проживання стані і потребував капітального ремонту. На думку кандидата, реальна вартість майна переважно відповідала вартості земельної ділянки. Також він повідомив, що після придбання замовив експертну оцінку для підтвердження ринкової вартості об’єкта.
Крім того, 04.05.2026 кандидатом надано копію нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_6 (колишньої власниці будинку), у якій вона підтверджує факт продажу будинку і земельної ділянки за 7 720 000 грн.
Стосовно пункту 3 висновку ГРД кандидат пояснив, що первинна відмова в задоволенні клопотання прокурора була зумовлена процесуальними недоліками поданих матеріалів. Після усунення таких недоліків клопотання було задоволено.
Під час засідання додатково було обговорено питання інформації ГРД щодо ухвалення кандидатом судового рішення про обрання цілодобового домашнього арешту в рамках провадження про підготовку терористичного акту, після чого особа порушила умови запобіжного заходу та здійснила втечу на тимчасово окуповану територію.
Стосовно цих подій кандидат зазначив, що рішення про застосування домашнього арешту на момент його ухвалення відповідало вимогам закону та ґрунтувалося на наявних у провадженні матеріалах. На його думку, подальша втеча підозрюваного була зумовлена неналежним виконанням правоохоронними органами обов’язку щодо застосування електронного засобу контролю. Кандидат також наголосив, що не міг передбачити подальшу поведінку особи після ухвалення судового рішення.
Комісія вважає, що сукупність встановлених обставин, пояснень кандидата та наданих ним документів не дає підстав для формування стійкого переконання у відсутності обґрунтованого сумніву у відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики. Хоча окремі факти формально можуть мати пояснення, такі пояснення у своїй сукупності мають непослідовний, переважно виправдувальний характер, у низці випадків документально не підтверджені, а також не усувають обґрунтованого сумніву щодо відкритості, добросовісності та бездоганності поведінки кандидата.
Комісія, зокрема, звертає увагу на те, що відповідно до пункту 3.4 договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 20.06.2024 продавець підтвердила відповідність нерухомого майна його фактичним характеристикам, а також відсутність недоліків, самовільного перепланування, перебудови, реконструкції чи інших змін, що можуть впливати на стан майна. Своєю чергою покупець засвідчила, що оглянула майно та не виявила недоліків або дефектів, які б перешкоджали його використанню чи свідчили про реконструкцію або перепланування.
Водночас під час співбесіди кандидат зазначив, що будинок є непридатним для проживання та потребує капітального ремонту, посилаючись на звіт про технічний стан основних несучих та огороджувальних будівельних конструкцій житлових будинків літери «А», «В1», «Е» за адресою: місто Одеса, АДРЕСА_4, та висновок експерта від 22.11.2024 № 24-6133 (оціночно-будівельного та оціночно-земельного експертного дослідження).
На переконання Комісії, такі пояснення кандидата не узгоджуються зі змістом укладеного договору купівлі-продажу, у якому сторони прямо підтвердили належний технічний стан об’єкта та відсутність істотних недоліків.
Наведені суперечності викликають обґрунтований сумнів щодо послідовності та достовірності пояснень кандидата стосовно реального стану придбаного майна, а також щодо мотивів визначення вартості такого об’єкта.
Комісія враховує, що відповідно до статті 1 Кодексу суддівської етики суддя має бути прикладом неухильного додержання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри суспільства до суду, а згідно зі статтею 3 цього кодексу суддя повинен докладати всіх зусиль для того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.
Крім того, Бангалорські принципи поведінки суддів визначають чесність та доброчесність як необхідну умову належного виконання суддею своїх повноважень. Відповідно до пункту 3.1 цих принципів суддя має забезпечувати, щоб його поведінка була бездоганною навіть з точки зору стороннього спостерігача, а згідно з пунктом 4.2 постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов'язок прийняти ряд обмежень, і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов'язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади. У цьому випадку сукупність встановлених фактів та непереконливість наданих пояснень об’єктивно формують сумнів у тому, що кандидат дотримувався зазначених стандартів.
Комісія вважає, що надані пояснення не є достатньо послідовними, переконливими для спростування такого сумніву. За цих обставин Комісія доходить висновку, що поведінка кандидата не повною мірою відповідає стандартам доброчесності, відкритості та бездоганної репутації, які випливають із Кодексу суддівської етики та Бангалорських принципів поведінки суддів, а наявний обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата зазначеним критеріям не був усунутий.
З огляду на зазначене Комісія доходить висновку, що наявний неспростований обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, у зв’язку з чим кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.
Під час закритого обговорення «за» підтвердження здатності кандидата на посаду судді Тішка Д.А. здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді проголосували три члени Комісії (Віталій ГАЦЕЛЮК, Олег КОЛІУШ, Руслан МЕЛЬНИК), «проти» – одинадцять членів Комісії (Михайло БОГОНІС, Людмила ВОЛКОВА, Ярослав ДУХ, Роман КИДИСЮК, Надія КОБЕЦЬКА, Ігор КУШНІР, Володимир ЛУГАНСЬКИЙ, Андрій ПАСІЧНИК, Роман САБОДАШ, Сергій ЧУМАК, Галина ШЕВЧУК).
Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Отже, у разі призначення до складу Комісії (наявності) шістнадцяти членів рішення про підтвердження здатності кандидатом здійснювати правосуддя у відповідному суді вважається прийнятим за умови наявності не менше одинадцяти голосів «за» (тобто дві третини від складу Комісії).
Таким чином, кандидат Тішко Д.А. не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями доброчесності та професійної етики.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України
вирішила:
визнати Тішка Дмитра Анатолійовича таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Головуючий Андрій ПАСІЧНИК
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС
Людмила ВОЛКОВА
Віталій ГАЦЕЛЮК
Ярослав ДУХ
Роман КИДИСЮК
Надія КОБЕЦЬКА
Олег КОЛІУШ
Ігор КУШНІР
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ
Руслан МЕЛЬНИК
Роман САБОДАШ
Сергій ЧУМАК
Галина ШЕВЧУК
