Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Олега КОЛІУША,
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Ігоря КУШНІРА, Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА, Галини ШЕВЧУК,
розглянувши питання про розгляд листів Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України,
встановила:
Постановою Верховної Ради України від 19 червня 2025 року № 4511-IX утворено Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України.
До Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 29 жовтня та 03 листопада 2025 року надійшли листи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України від 29 жовтня 2025 року № 170д9/7-2025/249701 та від 31 жовтня 2025 року № 170д9/7-2025/251708 відповідно про надання інформації та документів, зокрема з обмеженим доступом (про засоби технічного та криптографічного захисту інформації).
Статтею 6 Конституції України встановлено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Метою функціонального поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову є, зокрема розмежування повноважень між різними органами державної влади, що означає самостійне виконання кожним із них своїх функцій та здійснення повноважень відповідно до Конституції та законів України (абзац другий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2016 року N 5-рп/2016).
Відповідно до пункту 8 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020 реалізація принципу незалежності судової гілки влади, а отже, і суддів, полягає насамперед у відособленості її від інших гілок державної влади, а це означає формування самостійної, автономної й самоуправлінської судової системи поза структурами законодавчої та виконавчої гілок влади.
Європейською Комісією «За демократію через право» (Венеціанська Комісія) неодноразово стверджувалося, що у законодавчої та виконавчої влади не має бути жодної можливості для втручання у діяльність судової влади, навіть якщо воно є суто символічним (проміжний висновок від 24 липня 2015 року № 803/2015; висновок від 26 жовтня 2015 року № 803/2015).
У Висновку КРЕС для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 01 січня 2001 року № 1 (2001), на основі насамперед Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів від 13 жовтня 1994 року № (94)122, розглядалися питання загальних інституційних рамок і гарантій забезпечення незалежності судової влади у суспільстві та було наголошено, зокрема на необхідності незалежності судової влади як стосовно виконавчої та законодавчої гілок влади, конкретних сторін спору, так і суспільства загалом. Забезпечення незалежності судової влади пов’язано з гарантуванням такої незалежності національними стандартами на найвищому рівні, призначенням та просуванням суддів по службі поза політичними міркуваннями, за рішенням незалежного органу та на підставі «об’єктивних критеріїв».
Інституційна незалежність судової влади є також необхідною умовою дотримання вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) в аспекті забезпечення права на справедливий суд.
Підтвердженням цього є й практика Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ). Так, підсумовуючи свої попередні позиції у рішенні по справі «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року, ЄСПЛ наголосив, що для того, щоб встановити, чи може суд вважатися «незалежним» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, слід звернути увагу, inter alia, на спосіб призначення його членів і строк їхніх повноважень, існування гарантій проти тиску ззовні та на питання, чи створює орган видимість незалежного.
З метою забезпечення належного виконання членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України своїх обов’язків законодавець установив гарантії їх незалежності. Так, відповідно частини 11 статті 94 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вплив на членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у будь-який спосіб забороняється, а ст. 344 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність у разі вчинення незаконного впливу у будь-якій формі на члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, з метою перешкодити виконанню ними службових обов’язків.
Такий підхід є притаманним не тільки для України, а і відповідає загальноєвропейським стандартам. Так, у п. 2.2. Звіту Робочої групи Європейської мережі судових рад щодо кодексів поведінки для членів судових рад, схваленого 09 червня 2023 року, вказано на те, що члени судових рад повинні бути вільними від обставин або впливів, які ставлять під загрозу або можуть розглядатися як такі, що ставлять під загрозу виконання ними своїх обов’язків. З цією метою члени судових рад повинні зберігати незалежність від будь-якого внутрішнього чи зовнішнього впливу та не повинні ні звертатися, ні приймати вказівки від будь-якої особи, установи, органу чи організації.
Слід звернути увагу на те, що у п. 37 Висновку Консультативної Ради Європейських Суддів № 24 (2001) «Еволюція судових рад і їх роль у незалежних і безсторонніх судових системах» наголошується на важливості гарантій перебування на посаді усього складу ради як однієї з найважливіших передумов її незалежності. Судді, обрані до судової ради, повинні мати такі самі гарантії, що надаються суддям, які відправляють правосуддя, зокрема гарантії щодо умов праці та строку перебування на посаді, а також щодо забезпечення права на справедливий суд у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності, відсторонення або звільнення. Члени ради, які не є суддями, повинні мати однаковий рівень захисту. Члени ради, які є суддями та не є суддями, повинні користуватись однаковими імунітетами, як це передбачено у Висновку № 3 (2002).
Викладене свідчить, що Конституція України вимагає чіткого визначення предмету діяльності тимчасової слідчої комісії. При цьому такий предмет діяльності ТСК має неодмінно кореспондуватися з конституційно визначеними повноваженнями Верховної Ради України. Отже, повноваження ТСК не є безмежними та не можуть стосуватись необмеженого кола питань, а перебувають у прямій залежності від характеру завдань, що ставляться перед тимчасовою слідчою комісією.
Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України утворено Постановою Верховної Ради України від 19 червня 2025 року № 4511-IX відповідно до статті 4 Закону України «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України».
Згідно з пунктом 2 частини п’ятої статті 4 Закону України «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України» у постанові про утворення слідчої комісії Верховна Рада України визначає її завдання.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 19 червня 2025 року № 4511-IX завданнями Тимчасової слідчої комісії визначено:
1) збір, аналіз та перевірка інформації щодо можливих фактів корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень у діяльності органів прокуратури, Національної поліції України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, інших органів, які здійснюють правоохоронні функції, та судів усіх рівнів, крім питань здійснення правосуддя судом;
2) оцінка ефективності дій відповідних органів у розслідуванні корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, а також виявлення системних недоліків, що спричиняють безкарність або зловживання;
3) вивчення обставин впливу, координації дій зацікавлених осіб чи виникнення конфлікту інтересів у діяльності представників правоохоронних органів при розгляді справ, пов’язаних з корупцією, бізнесом або політикою;
4) підготовка та подання Верховній Раді України пропозицій щодо змін до законодавства, спрямованих на посилення прозорості, відповідальності та незалежності правоохоронних органів, судів та органів судової влади.
Збір, аналіз та перевірка інформації щодо можливих фактів корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень у діяльності органів суддівського врядування (Вищої ради правосуддя та/або Вищої кваліфікаційної комісії суддів України) не визначено завданням Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, утвореної Постановою Верховної Ради України від 19 червня 2025 року № 4511-IX.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27 жовтня 2025 року № 192/зп-25 Комісія вирішила звернутися до Вищої ради правосуддя про вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та з метою недопущення порушення гарантій незалежності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Керуючись статтями 92, 93, 98, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно
вирішила:
- Розглянути листи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, утвореної Постановою Верховної Ради України від 19 червня 2025 року № 4511-IX, від 29 жовтня 2025 року № 170д9/7-2025/249701 та від 31 жовтня 2025 року № 170д9/7-2025/251708 за результатами ухвалення Вищою радою правосуддя рішення за наслідками розгляду рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27 жовтня 2025 року № 192/зп-25 про вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя.
- Копію цього рішення та листи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України від 29 жовтня 2025 року № 170д9/7-2025/249701 та від 31 жовтня 2025 року № 170д9/7-2025/251708 направити до Вищої ради правосуддя для врахування при розгляді рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27 жовтня 2025 року № 192/зп-25 про вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя.
- Копію цього рішення та рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27 жовтня 2025 року № 192/зп-25 направити Верховній Раді України для врахування при розгляді звіту Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, утвореної Постановою Верховної Ради України від 19 червня 2025 року № 4511-IX.
Головуючий Олег КОЛІУШ
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС
Людмила ВОЛКОВА
Віталій ГАЦЕЛЮК
Ярослав ДУХ
Роман КИДИСЮК
Надія КОБЕЦЬКА
Ігор КУШНІР
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ
Руслан МЕЛЬНИК
Олексій ОМЕЛЬЯН
Руслан СИДОРОВИЧ
Сергій ЧУМАК
Галина ШЕВЧУК
